КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 750/7158/14 Головуючий у 1-й інстанції: Карапута Л.В.
Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
ПОСТАНОВА
Іменем України
17 жовтня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова, в якому просила:
- визнати незаконними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні до раніше призначеної пенсії із сум матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати;
- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова провести додаткове нарахування пенсії, починаючи з дати її призначення безстроково, із частини заробітку, що складається із сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати за роботу на державній службі, які враховуються при обчисленні пенсії, і з яких сплачені страхові внески (вказані в довідці № 55/25-01-05-45 від 16.05.2014) та включити додаткові нарахування до раніше призначеної пенсії;
- стягнути з відповідача заборгованість недоплаченої щомісячної державної пенсії, починаючи з дати її призначення;
- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова проводити в подальшому виплату пенсії з урахуванням додатково нарахованих сум із зазначених у позові виплат;
- стягнути з відповідача витрати, пов'язані з розглядом справи.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 вересня 2014 року у задоволенні позову віжмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 22.01.2009 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Чернігова та отримує за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Розмір призначеної пенсії обчислювався на підставі поданих довідок 25/047-008, 05/047-009 від 21.01.2009 про складові заробітної плати з останнього місця роботи, виданих державною податковою адміністрацією у Чернігівській області.
Проте відповідачем при проведенні розрахунку пенсії не враховані суми матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з яких було сплачено страхові внески.
16.05.2014 позивачу було видано Головним управлінням Міндоходів у Чернігівській області нову довідку про складові заробітної плати із зазначенням інших виплат (допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги, індексації заробітної плати).
10.06.2014 р ОСОБА_2 звернулася до управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Чернігова із заявою про включення в заробітну плату, з якої була обчислена пенсія, інших виплат, включених до довідки від про заробітну плату, на що отримала відмову.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані дії відповідача відповідають вимогам Закону, оскільки у довідці про складові заробітної плати з останнього місця роботи від 16.05.2014, поданій позивачем для перерахунку пенсії, не вказано, що з інших виплат, які позивач просила врахувати при перерахунку раніше призначеної пенсії, не вказано про сплату страхових внесків.
Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Згідно з ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що інші виплати входять до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до частини першої зазначеної статті до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Згідно зі статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Наведена правова позиція була висловлена Верховним Судом в постановах від 20 лютого 2012 року, 14, 28 травня 2013 року (справи №№ 21-430а11, 21-125а13, 21-97а13 відповідно) прийнятих в порядку перегляду судового рішення з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Згідно зі ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що неврахування при обчисленні пенсії позивача інших виплат, з яких сплачено страхові внески, призвели до неправильного розрахунку і нарахування позивачу пенсії, а оскаржувані дії відповідача є протиправними.
Щодо посилання суду першої інстанції на ту, обставину, що в довідці про складові заробітної плати, виданій позивачу Головним управлінням Міндоходів у Чернігівській області 16.05.2014 із зазначенням інших виплат (допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги, індексації заробітної плати) не вказано, що із зазначених виплат сплачено страхові внески, колегія суддів зазначає, що наведене спростовуються уточненою довідкою Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 10.09.2014 року, в якій вказано ті ж виплати, що і в довідці від 16.05.2014 та зазначено, що на всі виплати, включені у довідку, нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та з 01.01.2001 - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Суд першої інстанції зазначену обставину не дослідив, що призвело до неправильного вирішення справи.
При вирішенні спору колегія суддів виходить також і з наступного.
За приписами частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.серпня 2014 року вимоги адміністративного позову з 21.01.2009 по 16.12.2013 залишено без розгляду.
Враховуючи викладене, а також те, що позивач звернулася з вищевказаним позовом до суду у 15.07.2014 року та не довела поважності причин пропущення вказаного процесуального строку, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача за період з 17.12.2013 до 14.01.2014 також підлягають залишенню без розгляду у зв'язку з пропуском шестимісячного строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Таким чином, приймаючи до уваги дату подання позивачем до пенсійного органу довідки Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 16.05.2014, а саме - 10.06.2014 року, та враховуючи положення статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що перерахунок пенсії позивача повинен бути здійснений з врахуванням дати подачі нею відповідної заяви - з 10.06.2014 року.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості із сум недоплаченої пенсії, колегія суддів зазначає наступне.
У вирішенні відповідного питання необхідно враховувати позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 28.10.2008, прийнятій у справі за позовом гр. С. до управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області, Управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Обласного центру з нарахування та виплати пенсій та допомоги Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про стягнення сум виплат, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зокрема, Верховний Суд України зазначив, що з огляду на положення статей 21, 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.
Таким чином, судовий захист порушених прав позивача при перерахунку пенсії повинен бути здійснений шляхом визнання оскаржуваних дій органу пенсійного фонду протиправними та зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не шляхом стягнення конкретних сум.
Не підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснювати виплату пенсії в подальшому, оскільки судовий захист спрямований на відновлення порушеного права.
Враховуючи, що права позивача у правовідносинах, які на час розгляду справи не наступили, не порушені, у задоволенні зазначених вимог адміністративного позову слід відмовити.
Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції частково спростовують.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права частково невірно вирішив справу, внаслідок чого постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 167, 197, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 вересня 2014 року скасувати.
Прийняти нову постанову.
Вимоги адміністративного позову ОСОБА_2 за період з 17.12.2013 до 14.01.2014 залишити без розгляду.
Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_2 з урахуванням сум індексації, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» відповідно до довідки про складові заробітної плати від 16.05.2014 № 56/25-01-05-45, у урахуванням сум індексації, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення, починаючи з 10.06.2014, з урахування проведених виплат.
Рішення набирає законної сили з через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.
