Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
11/490/2242/12 Головуючий у 1 й інстанції - Дьомін О.Л. Справа № 5/422/769/12 Доповідач - Косенко Л.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2012 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді Косенка Л.М.
Суддів Бровченко Л.В., Крот С.І.
за участю прокурора Харів Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську матеріали за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2012 року,
Встановила:
Цією постановою суд залишив без задоволення спільне подання адміністрації Дніпропетровської ВК № 89 і спостережної комісії про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст.81 КК України ОСОБА_2, засудженого вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 7 лютого 2011 року за частинами 1, 2 і 3 ст.185 КК із застосуванням частин 1 і 4 ст.70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.
В апеляції засуджений ОСОБА_2, посилаючись на наявність у нього тяжкого захворювання та позитивну характеристику, що, на його думку, давало суду підставу для умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, просить всебічно й об'єктивно розглянути матеріали справи та прийняти справедливе рішення.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, думку прокурора Харів Н.А., яка вважала залишити без задоволення апеляцію засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до вимог ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Як убачається з матеріалів справи, раніше ОСОБА_2 неодноразово засуджувався до покарання у виді позбавлення волі, в 2004 і 2006 роках він вже звільнявся умовно-достроково від відбування покарання, однак у подальшому знову був засуджений за учинення умисних злочинів із застосуванням статей 70 і 71 КК до покарання у виді позбавлення волі.
Згідно характеристики з виправної колонії № 89, де з квітня 2011 року засуджений відбуває покарання, останній характеризується позитивно, однак через хворобу до праці не залучався.
Та обставина, що ОСОБА_2 хворіє, згідно з вимогами ст.81 КК не є підставою для умовно-дострокового звільнення його від відбування покарання. Тому посилання засудженого в апеляції про наявність у нього захворювання, що може слугувати підставою для його звільнення, не грунтується на вимогах закону, тому воно не заслуговує на увагу.
Під час розгляду справи достатніх підстав для застосування щодо ОСОБА_2 ст.81 КК України судом не встановлено і в апеляційній скарзі засудженого також не наведено.
За таких обставин суд мав підстави для відмови в задоволенні подання адміністрації виправної колонії та спостережної комісії. При вирішенні питання про можливість умовно-дострокового звільнення від відбування покарання на підставі ст.81 КК суд всебічно з'ясував дані, що характеризують особу засудженого, його поведінку, ставлення до праці та виправлення. З цього приводу він у постанові зазначив мотиви, з яких прийшов до висновку про відмову в умовно-достроковому звільненні ОСОБА_2 від покарання.
Будь-яких даних про порушення судом норм кримінально-процесуального закону, які давали б підставу для скасування постанови суду, не встановлено.
З огляду на наведене колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляції засудженого ОСОБА_2
Керуючись статтями 365 і 366 КПК України, колегія суддів
Ухвалила:
Постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2012 року про відмову в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання засудженого ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію засудженого -без задоволення.
Судді
