АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/6980/13 Головуючий в першій інстанції - Зосименко С.Г.
Категорія - 27 Доповідач - Котушенко С.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Котушенко С.П.
суддів Петренко І.О., Романюк М.М.
при секретарі Шило С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 08 лютого 2013 року за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Мармонт», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічними позовами ОСОБА_4 і ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договорів поруки припиненими,-
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з уточненим в ході розгляду справи позовом (а.с.107-109 т.1) до ПАТ «Акцент-Банк», ТОВ «Мармонт», ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач вказував на те, що 07 жовтня 2005 року між ним та ТОВ «Мармонт» був укладений кредитний договір № М067 Д/С у вигляді відновлюваної кредитної лінії з загальним лімітом у сумі 1 000 000 доларів США, зі змінами внесеними додатковими угодами від 13 жовтня 2006 року, 12 жовтня 2007 року, 12 жовтня 2008 року, 12 жовтня 2009 року.
Зобов'язання за вказаним договором забезпечено порукою за договором поруки №167 від 20 жовтня 2010 року, укладеним з ПАТ «Акцент-Банк» та договорами поруки укладеними 07 жовтня 2005 року з ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3
Посилаючись на невиконання боржником зобов'язання щодо погашення кредиту, унаслідок чого виникла заборгованість станом на 18 жовтня 2012 року у розмірі 1 850 512, 64 доларів США, позивач просив стягнути на свою користь: з ТОВ «Мармонт» залишок заборгованості у розмірі 588 761,65 доларів США, враховуючи те, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2011 року з нього вже стягнуто 1 261 550,99 доларів США заборгованості за кредитним договором; з поручителів ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 1 850 512, 64 доларів США; солідарно з ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 200 грн.
ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приват Банк», в якому просив визнати припиненим договір поруки №ДП067-2, укладений між ним та банком 07 жовтня 2005 року, посилаючись на зміну умов кредитного договору без його згоди, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, а також на непред'явлення банком вимоги про виконання порушеного зобов'язання протягом встановленого законом строку.
ОСОБА_2 також звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ КБ «Приват Банк», у якій просив визнати припиненим договір поруки № ДП067-1 укладений між ним та банком 07 жовтня 2005 року з аналогічних підстав.
Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 08 лютого 2013 року, з урахуванням ухвали від 25 березня 2013 року про виправлення описки, заявлені позови задоволені частково. На користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто: з ТОВ «Мармонт» 588 761,65 доларів США, зі ОСОБА_3 1 850 512, 64 доларів США та з ПАТ «Акцент-Банк» 200 грн.; визнано припиненими договори поруки укладені банком з ОСОБА_4 та ОСОБА_2
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового в частинні відмови у стягненні боргу з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та в частині задоволення зустрічних позовів.
В іншій частині рішення не оскаржується і у відповідності зі ст.303 ЦПК України не переглядається.
Вивчивши доводи скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню з наступних підстав.
За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності зі ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно із ч.ч.1,4 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Судом встановлено, що 07 жовтня 2005 року між позивачем та ТОВ «Мармонт» був укладений кредитний договір №М 067 Д/С у вигляді відновлюваної кредитної лінії з загальним лімітом у сумі 1 000 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16% річних, а при порушенні зобов'язань з погашення кредиту - 32 % річних, з кінцевим строком повернення 06 жовтня 2006 року.
Зобов'язання за вказаним договором забезпечено порукою за укладеними 07 жовтня 2005 року договорами поруки: №ДП067-1 - з ОСОБА_2, №ДП067-2 - з ОСОБА_4 та №ДП067-3 - з ОСОБА_3 та укладеним 20 жовтня 2010 року договором поруки №167 з ПАТ «Акцент-Банк».
13 жовтня 2006 року між банком та позичальником була укладена додаткова угода №1 до кредитного договору №М 067 Д/С від 07 жовтня 2005 року, якою було продовжено строк дії договору до 12 жовтня 2007 року та зменшено розмір відсотків до 12,6% річних, а при порушенні зобов'язань з погашення кредиту - 30 % річних.
12 жовтня 2007 року між банком та позичальником була укладена додаткова угода №2 до вказаного кредитного договору, якою було продовжено строк дії договору до 10 жовтня 2008 року.
В той же день з поручителями ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були укладені додаткові угоди №2 до договорів поруки №ДП067-1, №ДП067-2, №ДП067-3, в яких пункт 1 був викладений в новій редакції з урахуванням змін, внесених додатковими угодами до кредитного договору щодо продовження строку дії кредитного договору до 10 жовтня 2008 року та зменшення розміру відсотків до 12,6% річних, а при порушенні зобов'язань з погашення кредиту - 30 % річних.
12 жовтня 2008 року між банком та позичальником була укладена додаткова угода №3 до кредитного договору, якою було продовжено строк дії договору до 12 жовтня 2009 року та збільшено розмір відсотків до 18% річних, а при порушенні зобов'язань з погашення кредиту - 43% річних.
12 жовтня 2009 року між банком та позичальником була укладена додаткова угода №4 до кредитного договору, якою було продовжено строк дії договору до 12 жовтня 2010 року та зменшено ліміт кредиту до 900 000 доларів США.
Відповідно 12 жовтня 2008 року та 12 жовтня 2009 року з поручителем ОСОБА_3 були укладені додаткові угоди №3 та № 4 до договору поруки №ДП067-3, в яких пункт 1 був викладений в новій редакції з урахуванням змін, внесених додатковими угодами №3 та № 4 до кредитного договору.
З поручителями ОСОБА_2 та ОСОБА_4 такі угоди не укладались.
Задовольняючи зустрічні позови в частині визнання припиненими договорів поруки ОСОБА_2 та ОСОБА_4, суд виходив з того, що банком не надано письмових підтверджень направлення вимог до вказаних поручителів у строк передбачений ч.4 ст.559 ЦК України, залишивши поза увагою те, що вказані особи просили про визнання договорів поруки припиненими як на підставі ч.1, так і ч.4 ст.559 ЦК України.
Зі справи вбачається, що після підписання 12 жовтня 2007 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 додаткових угод №2 до договорів поруки №ДП067-1, №ДП067-2, змінилось основне зобов'язання за кредитним договором (12 жовтня 2008 року між банком та позичальником була укладена додаткова угода про продовження строку дії кредитного договору та збільшення розміру відсотків до 18% річних, а при порушенні зобов'язань з погашення кредиту - 43% річних), тому в силу ч.1 ст.559 ЦК України порука як зобов'язання припинилась. Тому визнати договори поруки припиненими необхідно саме з цих підстав.
Враховуючи те, що суд не взяв до уваги наведені обставини, постановлене судове рішення підлягає зміні в частині обґрунтування задоволення позовів ОСОБА_4 і ОСОБА_2 про визнання договорів поруки припиненими, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про те, що спочатку кредитор надав боржникові кредит у сумі
1 000 000 доларів США, а потім його розмір було зменшено до 900 000 доларів США, що не привело до збільшення обсягу відповідальності поручителів, не є підставою для скасування рішення в оскарженій частині з огляду на наступне.
Зменшено ліміт кредиту до 900 000 доларів США було 12 жовтня 2009 року, а підвищення процентної ставки за кредитним договором без згоди поручителів ОСОБА_4 і ОСОБА_2 мало місце 12 жовтня 2008 року. Отже саме з цього часу порука припинена, а тому подальші дії не мають правового значення і не відновлюють дію поруки.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 08 лютого 2013 року змінити в частині обґрунтування задоволення позовів ОСОБА_4 і ОСОБА_2 про визнання договорів поруки припиненими відповідно з даним рішенням, а в іншій частині оскарження рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
ГОЛОВУЮЧИЙ:
СУДДІ:
