АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1613/873/12
Номер провадження 22-ц/786/2702/2013 Головуючий у 1-й інстанції Якименко Т.О.
Доповідач Антонов В. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого: судді Антонова В.М.,
суддів: Кузнєцової О.Ю., Чічіля В.А.,
при секретарі: Гнатюк О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2013 року
по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання кредитного договору недійсним,-
в с т а н о в и л а:
У лютому 2012 року ПАТ «Універсал Банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором кредиту у розмірі 208 948,90 грн. та судові витрати у розмірі 2 089,49 грн.
В обґрунтування позову зазначалося, що 12 вересня 2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та відповідачем укладено кредитний договір № BL9243, за яким останньому надано право скористатися кредитом на загальну суму 100 000,00 грн. Оскільки відповідач належним чином не виконував обов'язку щодо повернення кредитних коштів, утворилася заборгованість, яка станом на 26 серпня 2011 року складала 208 948,90 грн.
У жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Універсал Банк», в якому просив визнати недійсним кредитний договір № BL9243 від 12 вересня 2008 року та застосувати реституцію. Зазначав, що при укладенні кредитного договору його було введено в оману, оскільки він розраховував на відкриття йому кредитної лінії на 50 000,00 грн., тоді як банк видав йому кредитні кошти однією сумою у розмірі 100 000,00 грн., що в подальшому зумовило вкрай невигідні для нього умови.
Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2013 року позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість по кредитному договору в розмірі 149 664,75 грн.
В решті позову відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання кредитного договору недійсним відмовлено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» судові витрати в розмірі 1 496,65 грн.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач ОСОБА_1, який, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив змінити рішення суду першої інстанції, стягнувши на користь банку 56 620,00 кредитної заборгованості та відмовивши у задоволенні решти вимог.
Зазначає, що банк не надав йому інформації щодо вартості кредитних послуг, суми збільшення тіла кредиту через розмір процентної ставки, порядку зарахування банком сплачених коштів не у погашення заборгованості, а на сплату процентів. Вказував, що умови кредитного договору щодо процентної ставки не погоджені між ним та банком.
Посилався на те, що повне зарахування сплачених ним коштів у розмірі 43 380,00 грн. на погашення нарахованої процентної ставки є безпідставним, і вказані грошові кошти мали б спрямовуватися на повернення тіла кредиту. При цьому визнає існування за ним заборгованості у розмірі 56 620,00 грн.
Також вказує на недоліки наданого банком роз'яснення до розрахунку заборгованості, а саме посилається на те, що вказаний документ має неточності щодо валюти та строку повернення кредиту.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12 вересня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № BL9243, за умовами якого банк зобов'язувався встановити позичальнику ліміт кредитної лінії в межах суми 100 000,00 грн., а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти, надані в межах ліміту кредитної лінії, та сплатити плату за користування кредитною лінією в порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі /а.с. 5-11/.
За умовами договору встановлено, що банк здійснює видачу позичальнику кредитних коштів шляхом надання окремих траншів на підставі його письмової заяви шляхом списання коштів з позичкового рахунку та перерахування їх на вказаний позичальником його поточний рахунок у відповідній валюті. Кредит може надаватися однією сумою або частинами (пункт 1.3.1.).
Відповідно до п.1.2.2 кредитного договору відповідач взяв на себе обов'язок повернути всю суму кредиту, наданого в межах ліміту кредитної лінії, але не пізніше 31 серпня 2009 року, якщо інший термін повернення ліміту кредитної лінії не встановлюється згідно умов цього договору та/або відповідних додаткових угод до нього.
Згідно п.1.5.1 договору за користування кредитними коштами, наданими у межах ліміту кредитної лінії та строку кредитування, визначених за договором, встановлюється процентна ставка в розмірі 31,95% річних («базова процентна ставка»). Пунктом 1.5.2 договору передбачено, що за користування кредитними коштами понад строк кредитування та/або терміни погашення , встановлені цим договором, процентна ставка встановлюється в розмірі 66% річних («підвищена процентна ставка»).
Встановлено, що банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, перерахувавши 100 000,00 грн. на особовий рахунок позичальника /а.с.14/.
Порушуючи прийняті на себе зобов'язання, ОСОБА_1 не своєчасно здійснював повернення кредиту згідно умов кредитної угоди, тому станом на 26 серпня 2011 року виникла заборгованість, яка згідно розрахунку, наданого банком, становить 208 948,90 грн., з яких 92 665,82 грн. - заборгованість по сумі кредиту; 56 998,93 грн. - відсотки; 59 284,15 грн. - підвищені відсотки /а.с.19, 234-241/.
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням викладених норм та встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог банку щодо стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору.
Крім того, за положеннями ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості
Таким чином, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним кредитного договору, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_1 на час укладення угоди не заперечував проти її істотних умов та розпорядився на власний розсуд, наданими йому кредитними коштами.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що банк не ознайомлював його з умовами кредитування та сукупною вартістю кредиту, є необґрунтованими та безпідставиними.
Згідно пункту 7.4 кредитного договору позичальник підтвердив, що до укладення ним цього договору він був ознайомлений в письмовій формі з інформацією про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту у банка, а саме: найменування та місцезнаходження банка - юридичної особи та його структурного підрозділу; умови кредитування; орієнтовну сукупну вартість кредиту, тощо.
Також відповідач безпідставно посилається на те, що банк зобов'язаний був зараховувати внесені ним платежі на погашення основного боргу, а не на сплату процентів.
Пункт 1.7. кредитної угоди визначає, що сторони погодили наступну черговість погашення грошових зобов'язань позичальника за цим договором, а саме: 1) проценти/пеня за користування кредитними коштами понад встановлені цим договором терміни погашення та/або строк кредитування (якщо буде мати місце прострочення); 2) прострочені проценти; 3) строкові проценти; 4) прострочена сума основного боргу (якщо буде мати місце прострочення); 5) строкова сума основного погашення основного боргу; 6) інші платежі.
Таким чином, доводи ОСОБА_1 про те, що розмір його заборгованості перед банком складає різницю між сумою одержаних за договором коштів та повернутих банку грошей, - є неспроможними.
З огляду на вимоги ст.ст. 10-11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Розрахунок заборгованості, який надано банком у підтвердження його вимог, об'єктивно підтверджується матеріалами справи. Підстав сумніватися у його допустимості - немає. Відповідач не надав жодних доказів, які могли б спростувати автентичність вказаного розрахунку, а його доводи мають ймовірний характер.
При цьому описки, допущені у роз'ясненні до розрахунку заборгованості, не є арифметичними помилками, тому не впливають на кінцевий результат обчислень заборгованості.
З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.303,304,307,308,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ В.М. Антонов
СУДДІ: /підпис/ О.Ю. Кузнєцова /підпис/ В.А. Чічіль
ЗГІДНО:
Суддя апеляційного суду
Полтавської області В.М. Антонов
