09.04.2014 Справа № 756/5682/13-ц
Ун. № 756/5682/13-ц
Пр.№ 2/756/114/14
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
3 квітня 2014 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Шевчука А.В.
при секретарях: Добровановій О.В., Субіну М.О.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу посилаючись на те, що 25.05.2010 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики. Згідно розписки, позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 150 000, 00 доларів США, строком до 25.06.2010 р.
Відповідач у встановлений в розписці строк грошові кошти не повернув, у зв'язку з чим позивач просив стягнути на його користь суму основного боргу у розмірі 150 000, 00 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 19.03.2013 року становить 1 198 950 грн. та три відсотки річних від простроченої суми за період з 25.10.2010 р. по 19.03.2013 р. у розмірі 106 946, 34 грн., а також понесені судові витрати.
Оскільки на неодноразові прохання ОСОБА_2 кошти не повертає, позивач просив про задоволення позовних вимог.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти позову, вказуючи на те, що його довіритель грошових коштів від ОСОБА_1 не отримував та не підписував письмової розписки.
Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, встановив наступне.
Згідно розписки від 25.05.2010 року за особистим підписом ОСОБА_2 він отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 150 000, 00 доларів США, які зобов'язувався повернути у строк до 25.06.2010 року.
У відповідності з п. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу тощо), або утриматися від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання зобов'язання.
З огляду на ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів(суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно висновку експертів №11203/11204/13-32/11205/13-34/446/14-33 від 04.02.2014 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз підпис від імені ОСОБА_2 у розписці від 25.05.2010 року, виконаний самим ОСОБА_2
Таким чином, однозначна відповідь експертизи спростовує твердження відповідача та його представника про те, що розписку про позику коштів від 25.05.2010 року ОСОБА_2 не підписував.
Також, суд вважає безпідставним твердження представника відповідача про сумнівність висновків експертизи проведеної начебто за копією розписки, оскільки висновок експертів №11203/11204/13-32/11205/13-34/446/14-33 від 04.02.2014 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз містить чіткі відомості про проведення експертизи саме за оригіналом оспорюваного документу, який долучений до матеріалів справи.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона по справі зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При цьому, ОСОБА_2 не надано жодного належного та допустимого доказу на спростування факту існуючого боргу перед ОСОБА_1 у розмірі 150 000 доларів США.
З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 150 000, 00 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 19.03.2013 року становить 1 198 950 грн. є законні та обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім іншого, позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних від простроченої суми за період з 25.10.2010 р. по 19.03.2013 р. у розмірі 106 946, 34 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що період прострочення повернення боргу з 25.06.2010 року по 19.03.2013 року склав 997 днів. Таким чином, три відсотки річних за період прострочення складають 98 244, 38 грн.
При цьому, в судовому засіданні встановлено та не заперечувалось представником позивача, що у поданому до позову розрахунку містяться помилки, а три відсотки річних за період з 25.10.2010 р. по 19.03.2013 р. дійсно складають не 106 946 грн. 34 коп., а лише 98 244, 38 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 98 244, 38 грн.
Згідно ст. 88 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525-526, 536, 611, 616, 625, 1046, 1047, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 15, 60, 61, 88, 169, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Львівської області, ідентифікаційний податковий номер: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний податковий номер: НОМЕР_2 борг за договором позики у розмірі 1 198 950 (один мільйон сто дев»яносто вісім тисяч дев»ятьсот п»ятдесят) грн., а також 3% річних у розмірі 98 244 (дев»яносто вісім тисяч двісті сорок чотири) грн. 34 коп.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Львівської області, ідентифікаційний податковий номер: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний податковий номер: НОМЕР_2 сплачений судовий збір у розмірі 3 441 (три тисячі чотириста сорок одну) грн.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя А.В. Шевчук
