донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
29.01.2013 р. справа №5009/4142/12
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А.секретаря Федорової Ю.І.від позивача:не з»явивсявід відповідача:не з»явивсярозглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі» м.Дніпрорудне, Запорізької областіна рішення господарського судуЗапорізької областівід 12.12.2012 року у справі№ 5009/4142/12 (суддя Хуторной В.М.)за позовомКомунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі» м.Дніпрорудне, Запорізької областідо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м.Дніпрорудне, Запорізької областіпростягнення боргу у розмірі 3408,61грн., інфляційних у розмірі 3,61грн. та 3% річних у розмірі 64,00грн.ВСТАНОВИВ:
07.11.2012 року Комунальне підприємство «Дніпрорудненські теплові мережі» м.Дніпрорудне звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м.Дніпрорудне стягнення боргу у розмірі 3408,61грн., інфляційних у розмірі 3,61грн. та 3% річних у розмірі 64,00грн. (а.с.4-8).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.12.2012р. в позові Комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м.Дніпрорудне про стягнення боргу у розмірі 3408,61грн., інфляційних у розмірі 3,61грн. та 3% річних у розмірі 64,00грн. було відмовлено. Судові витрати покладені на позивача (а.с. 127-128).
Рішення суду мотивоване тим, що постачання теплової енергії протягом з квітня 2011р. по вересень 2012р. на об»єкт відповідача за договором №42-Т від 01.11.2003р. не відбувалось, що підтверджено Актом про відключення будинку від мереж теплопостачання від 02.07.2010р.
Позивач, Комунальне підприємство «Дніпрорудненські теплові мережі», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 12.12.2012р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апелянт зазначив, що не погоджується з прийнятим рішенням, в зв»язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права. На думку апелянта, судом не враховані висновки місцевого суду від 27.07.2011р. по справі №4/5009/2937/11 за попередній період між тими самими сторонами, залишені постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2012р. без змін.
В якості доводів, апелянт зазначає про те, що посилання місцевого суду на акт від 02.07.2010р., підписаний депутатами міської ради є необґрунтованим, а акт - неналежним доказом, так як відповідачем не підтверджена правомочність та компетентність комісії.
Крім того, як стверджує апелянт, вказаний акт від 02.07.2010р. підтверджує факт самовільного відключення нежитлового приміщення відповідача від мереж централізованого опалення житлового будинку і не несе правових підстав щодо припинення нарахування плати відповідно до умов договору та діючого законодавства.
25.01.2013р. електронною поштою на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов лист відповідача, в якому останній просив розглянути справу за його відсутністю та відзив на апеляційну скаргу від відповідача, в якому просив залишити без змін рішення господарського суду Запорізької області від 12.12.2012р., а апеляційну скаргу без задоволення.
29.01.2013р. через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, який розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.
Сторони у судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, явка сторін не була визнана обов»язковою, тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами
Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Позивач, Комунальне підприємство «Дніпрорудненські теплові мережі» (ідентифікаційний код 32597943) є юридичною особою, що підтверджено довідкою з ЄДРПОУ та Статутом (а.с.17-25).
Відповідно до п.2.1 Статуту підприємства головною метою діяльності Підприємства є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, а також найбільш повного та якісного задоволення їх потреб у роботах та послугах, які виконуються ним, з метою отримання прибутку.
Відповідач, ОСОБА_5 (реєстраційний номер фізичної особи-підприємця ЄДР НОМЕР_1) є фізичною особою-підприємцем, що підтверджено копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.26).
З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1016074 від 16.07.2003р. вбачається, що на підставі рішення виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради №205 від 17.06.2003р., ОСОБА_5 є власником крамниці промислових товарів «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.106).
01.11.2003р. між Комунальним підприємством «Дніпрорудненські теплові мережі» (за договором -енергопостачальна організація, далі - позивач) та Приватним підприємцем ОСОБА_5 (за договором -споживач, далі - відповідач) укладено договір №42-т на постачання теплової енергії (далі-договір), предметом якого визначено, що постачальник зобов»язується постачати споживачу теплову енергію у необхідних йому об»ємах, а споживач зобов»язується сплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам у строки, передбачені цим договором (а.с.13-15).
Згідно п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в об»ємах відповідно з додатком 3 до договору, яке є невід»ємною частиною цього договору.
Пунктом 3.2.1 договору передбачено, що споживач теплової енергії зобов»язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в об»ємах і в строки, які передбачені договором.
Пунктом 4.2.1 договору встановлено, що енергопостачальна організація зобов»язана забезпечити поставку теплової енергії споживачу в об»ємах відповідно до договору.
Повідомляти споживача письмово або через заходи масової інформації про зміну тарифів (п.4.2.3).
Щомісячно, не пізніше 4 числа місяця, наступного за звітним, відповідальний представник споживача йде у енергопостачальну організацію для оформлення і підписання акту на відпуск теплової енергії. При нез»явленні представника споживача акт вважається дійсним, якщо підписаний тільки представником енергопостачальної організації (п.5.9 договору).
Розділом 6 договору сторони зазначили порядок розрахунків.
Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на підставі актів на відпуск комунальних послуг, виключно у грошовій формі відповідно з встановленими тарифами (п.6.1 договору).
Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплату рахунків за надані послуги споживач зобов»язується здійснювати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації у повному обсязі протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку (п.6.2 договору).
Пунктом 10.1 договору встановлено, що даний договір укладається на 3 роки. Набуває чинності з 01 листопада 2003р. та діє до 31 жовтня 2006р.
Договір призупиняє свою дію у випадку: - закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його закінчення; прийняття рішення арбітражним судом; ліквідації сторін ( п.10.2 договору).
У випадку, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про закінчення його дії, договір вважається продовженим на наступний рік. При цьому розрахунки об»ємів тепло споживання споживач надає енергопостачальній організації щорічно станом на початок кожного року (п.10.3 договору).
Закінчення дії договору не звільняє споживача від обов»язку повної сплати за спожиту теплову енергію (п.10.4 договору).
Додатком №1 до договору №42-т від 01.11.2003р. на постачання теплової енергії зазначений об»єкт споживача, а саме: магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташований за адресою АДРЕСА_1 (а.с.16).
09.02.2010р. відповідач звернувся до позивача з заявою, в якій просив останнього надати відповідь про підстави зміни вартості послуг за договором №42-т від 01.11.2003р. (а.с.108)
01.04.2010р. відповідач звернувся до позивача з заявою, в якій просив останнього сформувати і направити комісію для припинення надання послуг теплопостачання в належне йому приміщення з посиланням на безпідставно завищену суму боргу пред»явлену для оплати (а.с.107).
Відповіді на зазначені звернення у матеріалах справи відсутні.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору №42-т від 01.11.2003р. він надав відповідачу обумовлені у договорі послуги по постачанню теплової енергії з квітня 2011 року по вересень 2012 року на загальну суму 3408,61грн.
Факт надання вказаних послуг підтверджується актами про відпуск послуг з теплопостачання та рахунками на оплату послуг з теплопостачання, а саме: за квітень 2011р.- 174,36грн., 174,36грн., за травень 2011р. - 84,62грн., за червень 2011р. - 84,62грн., за липень 2011р. - 84,62грн., за серпень 2011р. - 84,62грн., за вересень 2011р. - 84,62грн., за жовтень 2011р. - 189,13грн., за листопад 2011р. - 383,90грн., за грудень 2011р. - 345,90грн., за січень 2012р. - 464,66грн., за лютий 2012р. - 526,43грн., за березень 2012р. - 369,66грн., за квітень 2012р. - 108,37грн., за травень 2012р. - 84,62грн., за червень 2012р. - 84,62грн., за липень 2012р. - 84,62грн., за серпень 2012р. - 84,62грн., за вересень 2012р. - 84,62грн., які наявні у матеріалах справи (а.с.34-69)
У зв»язку з відмовою від отримання зазначених рахунків, позивач направив відповідачу вказані рахунки кур»єром (а.с.70-89).
Крім того, з листа позивача від 29.03.2012р. № 05/670 вбачається, що у зв»язку з тим, що рахунки та акти про надання послуг за місцем розташування магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1 персонал магазину приймати відмовляється, позивач пропонував офіційно узгодити місце та спосіб доставки (отримання) бухгалтерських документів, проте до моменту цього узгодження, рахунки та акти про надання послуг відповідач міг отримати щомісяця в бухгалтерії КП «Дніпрорудненські теплові мережі» (а.с.90).
З матеріалів справи вбачається, 23.08.2012р. позивач направив на адресу відповідача претензію №05/1569, в якій пропонував останньому сплатити суму заборгованості за надану теплову енергію у розмірі 3239,37грн. (а.с.27-28).
28.09.2012р. відповідач надав позивачу відповідь на претензію, в якій повідомив про те, що теплову енергію не споживає, у зв»язку з відключенням від центральної системи опалення 02.07.2010р., що підтверджено Актом комісії. У відповіді на претензію відповідач також зазначив, що договір №42-т від 01.11.2003р. припинив свою дію, так як не був приведений у відповідність до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 30.07.2004р. і згідно розділу 8 «Прикінцеві положення» Закону втратив чинність 01.01.2006р. (а.с.29).
Позивач наполягає на тому, що у зв»язку з невиконанням своїх обов»язків по сплаті спожитої теплової енергії за договором №42-т від 01.11.2003р. за відповідачем утворилась заборгованість за квітень 2011 року - вересень 2012 року у розмірі 3408,61грн.
Відповідач вартість послуг з теплопостачання за вказаний період не сплатив.
За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача про стягнення боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 3408,61грн. Крім того, позивач наполягає на стягненні 3% річних у розмірі 64,00грн. та інфляційних у розмірі 3,61грн.
Суть спірних правовідносин полягає у вирішення питання щодо стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії.
Відповідно до положень ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, доказами в господарському судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За умовами договору №42-т на постачання теплової енергії від 01.11.2003р., постачальник зобов»язується постачати споживачу теплову енергію у необхідних йому об»ємах, а споживач зобов»язується сплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам у строки, передбачені цим договором.
Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на підставі актів на відпуск комунальних послуг, виключно у грошовій формі відповідно з встановленими тарифами (п.6.1 договору).
З тексту позовної заяви вбачається, що позивачем при проведенні нарахувань за відпущену теплову енергію, застосовувались тарифи на теплову енергію, які були затверджені рішенням Виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради №204 від 17.08.2010р., які складають: плата за спожиту теплову енергію - 475,06грн. за 1Гкал та абонентська плата за обслуговування приєднаного теплового навантаження (протягом календарного року) - 34981,12грн. 1Гкал/год.
Проте, в матеріалах справи відсутнє рішення Виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради №204 від 17.08.2010р. на підставі якого позивачем здійснювались нарахування за відпущену теплову енергію.
У підтвердження факту надання послуг, позивач посилається на Акти про відпуск послуг з теплопостачання та рахунки на оплату послуг з теплопостачання за спірний період з квітня 2011р. по вересень 2012р., які наявні у матеріалах справи (а.с.34-69).
Як вже зазначалося, відповідно до п. 6.2 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплату рахунків за надані послуги споживач зобов»язується здійснювати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації у повному обсязі протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку.
Позивачем до позовної заяви надані копії реєстрів відправки рахунків, як доказ належного виконання п. 6.2 договору (а.с.70-89).
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що надані позивачем реєстри не є належним доказом у розумінні ст. 34 ГПК України, з огляду на наступне.
Документом про відправлення розрахункових документів, які є підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є квитанція поштового відправлення або фінансовий чек поштового відділення з відтиском на реєстрах позивача штемпелю поштового відділення. Одночасно, доказом доведення до споживача рахунків та акт приймання - передачі теплової енергії може бути також документ, що видається кур'єрськими службами доставки, а також відмітка про вручення нарочним.
Інших доказів доведення рахунків та актів приймання - передачі теплової енергії до відповідача матеріали справи не містять.
Таким чином колегія суддів вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами заявлені позовні вимоги щодо стягнення боргу, що є підставою для відмови у задоволені позову. Позовні вимоги стосовно інфляційних та 3% річних є похідними від основних вимог, тому задоволенню також не підлягають.
Крім того, судом першої інстанції було встановлено та не спростовано апелянтом, що постачання теплової енергії протягом спірного періоду на об»єкт споживача за договором № 42-т не відбувалося, оскільки приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» було відключено від мереж і комунікацій центрального опалення та ізоляції опалювальних труб центрального опалення, що підтверджено актом від 02.07.2010р.
З матеріалів справи вбачається, що актом від 05.08.2010р., підписаним комісією, створеною щодо розгляду питання відключення приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» відповідно до розпорядження міського голови від 28.07.2010р. № 153, підтверджено, що відключення приміщення магазину від мереж і комунікацій центрального опалення, яке відбулося 02.07.2010р. шляхом видимого розриву опалювального обладнання магазину від виходів труб центрального опалення будинків приміщення магазину і шляхом ізоляції труб центрального опалення без узгодження з КП «Дніпрорудненські теплові мережі», що є порушенням прав і норм п. 25 Постанови КМУ №630 від 21.07.2005р., Наказу № 4 Міністерства будівництва, архітектури і житлово-комунального господарства України від 22.11.2005р. «Про порядок відключення житлових будинків від централізованого теплопостачання» (а.с.123).
Постачання теплової енергії у гарячій воді за змістом ст.. 1, п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є одним із видів комунальних послуг.
Відповідно до розділу УШ «Прикінцеві положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, мають бути приведені у відповідність із ним до 1 січня 2006 року. Договори, що не приведені у відповідність із цим Законом у зазначений строк, втрачають чинність.
Як вбачається, договір №42-т на постачання теплової енергії був укладений сторонами 01.11.2003р. на 3 роки до 31.10.2006р.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази щодо приведення укладеного договору у відповідності із зазначеним Законом, колегія суддів вважає, що заявлені на підставі даного договору вимоги щодо оплати заборгованості є безпідставними, а висновок суду щодо незастосування до спірних правовідносин Закону України «Про житлово-комунальні послуги» помилковим.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається, а рішення суду повинно бути залишено без змін за мотивами, викладеними в цій постанові.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі» м.Дніпрорудне на рішення господарського суду Запорізької області від 12.12.2012р. у справі № 5009/4142/12 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 12.12.2012р. у справі № 5009/4142/12 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий О.О.Радіонова
Судді І.В.Зубченко
О.А.Марченко
Надр.4 прим:1 -у справу; 2 -позивачу;3 -відповідачу; 4 -ДАГС;5-ГС Запорізької обл.
