ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" листопада 2014 р. Справа № 922/2927/14
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.
при секретаріТоміній І.В.
за участю представників:
позивача - Сорокіної Л.М. за довіреністю № 0102-27 від 28.08.2014 р.; Куліш Л.О. за довіреністю № 0102-26 від 04.08.2014 р.,
відповідача - не з'явився,
третьої особи - Довгого В.Є. за довіреністю № 25-26/123 від 10.01.2014 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Харківській області (вх. №3337Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 15.09.14 у справі № 922/2927/14
за позовом Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна, м. Харків
третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна фінансова інспекція в Харківській області, м. Харків
до Державного підприємства Український Державний проектний інститут "Укрміськбудпроект", м. Харків
про стягнення 899,00 грн.,
ВСТАНОВИЛА:
15.07.2014 року до господарського суду Харківської області звернувся Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна з позовною заявою, в якій просив стягнути з Державного підприємства Український Державний проектний інститут "Укрміськбудпроект" на свою користь 899,00 грн. збитків.
Рішенням господарського суду Харківської області від 15 вересня 2014 року у справі № 922/2927/14 (суддя Макаренко О.В.) у позові відмовлено повністю, з посиланням на те, що позивачем не доведено порушення його прав з боку відповідача.
Третя особа - Державна фінансова інспекція в Харківській області, з зазначеним рішенням не погодилася, звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 15 вересня 2014 року у даній справі скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення збитків у розмірі 889,00 грн. задовольнити у повному обсязі. В апеляційній скарзі заявник, зокрема посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального права. Стверджує, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано положення ч. 1 ст. 224 ГК України, а також п. 2.2.4. Розділу 2. ДБН Д.1.1-7-2000 «Правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для будівництва, що здійснюється на території України». Крім того, заявник наполягає на тому, що місцевий господарський суд зробив неправильний висновок про відсутність протиправної поведінки у відповідача. Так, відповідачу було відомо, що університет фінансується з Державного бюджету, тому застосування нормативних актів, що визначають порядок визначення вартості проектно-вишукувальних робіт, які виконувались для університету, є обов'язковим.
Позивач та відповідач письмові відзиви на апеляційну скаргу суду не надали.
У судове засідання 26.11.2014р. прибули повноважні представники позивача та третьої особи та надали пояснення по справі.
Відповідач не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. На адресу апеляційного суду повернулась ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2014р. про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду, що направлялась на належну адресу відповідача з довідкою пошти, в якій зазначено: "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).
У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Крім того, явка представників сторін не визнавалася обов'язковою. Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім в даному судовому засіданні від відповідача до суду не надійшло.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи третьої особи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача і третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та, повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, вірно встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного провадження, 06.03.2012 р. між Харківським національним університетом ім. В.Н.Каразіна (замовник) та Державним підприємством Український Державний проектний інститут "Укрміськбудпроект" (виконавець) був укладений договір №5075/Щ (далі договір), у відповідності до умов якого виконавець зобов'язався виконати капітальний ремонт головного учбового корпусу на пл. Свободи, 4, а саме: надати послуги з обстеження та розробки технічних рішень з ліквідації аварійності по фасаду будівлі корпусу №7 у вісях В-У по вісях 25, 25', 30, 30' з видачею рекомендацій та кошторису вартості робіт, а замовник зобов'язався прийняти цю роботу та оплатити її на умовах даного договору (п.1.1.).
Згідно з п.3.1. договору виконавець зобов'язався виконати роботи, зазначені у п.1.1. договору в строки, зазначені в календарному плані (тобто, за додатком №1 до договору - до кінця березня 2012 р.).
У п. 2.1. договору та кошторисі (додаток №2 до договору) сторони погодили загальну вартість робіт, розмір якої становить 93 718,90 грн.
Відповідно до п.2.2. договору позивач зобов'язався провести оплату відповідного етапу робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача на протязі 5-ти банківських днів з моменту підписання акта здачі-приймання виконаних робіт по етапу згідно календарного плату (Додаток №1 до договору).
Згідно з п.п.3.2., 3.3. договору передача виконаних робіт оформляються актом здачі-приймання виконаних робіт уповноваженими представниками виконавця та замовника; замовник зобов'язався підписати акт здачі приймання виконаних робіт на протязі 10 днів з моменту передачі виконавцем виконаних робіт або надіслати вмотивовану відмову в прийманні робіт.
У п.9.1 договору встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.03.2012р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Матеріали справи свідчать, що протягом терміну дії договору виконавець у відповідності до зобов'язань за договором належним чином виконав проектно-пошукові роботи на загальну суму 93 718,80 грн. Доказом відповідного є акт здачі - приймання проектно-вишукувальних робіт №1 від 30.03.2012 р. Даний акт підписано уповноваженими особами як з боку виконавця, так і з боку замовника та скріплено печатками установ без зауважень та претензій.
Замовник, зі свого боку, на виконання умов договору, перерахував відповідачеві вартість виконаних проектно-пошукових робіт за договором у розмірі 93 178,80 грн., доказом чого є платіжне доручення №1341 від 05.04.2012 р. (а.с. 22), що у свою чергу є свідченням того, що договір виконано сторонами правочину належним чином та у повному обсязі.
Втім, позивач стверджує, що внаслідок порушення договірних зобов'язань, допущених відповідачем та встановлених актом ревізії №032-11/3 від 03.04.2014 р., Харківському національному університету ім. В.Н.Каразіна заподіяно збитки на суму 899,00 грн., які їм і заявлені до стягнення на підставі приписів ст. ст. 224, 225 ГК України.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. А ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін (ст. 189 Господарського кодексу України).
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.
До договорів підряду застосовуються загальні положення, передбачені параграфом 1 глави 61 ЦК України, з врахуванням особливостей, встановлених параграфами 2-4 зазначеної глави.
Відповідно до ч. І ст. 887 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх.
Замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації, а підрядник зобов'язаний додержуватися вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування і має право відступити від них лише за згодою замовника (ст. 888 ЦК України).
Акти виконаних робіт є первинними звітними документами бухгалтерського обліку, що відображають вартість та обсяги робіт.
Згідно з п.8 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-ХІУ, особи що підписують акти виконаних робіт несуть відповідальність за недостовірність відображення даних в первинних; документах бухгалтерського обліку.
У відповідності до п. 99. Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005р. за №668 розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.
Порядок подання підрядником документів про обсяги і вартість виконаних робіт, проведення перевірки їх достовірності, підписання та оплати замовником визначається у договорі підряду.
Пунктом 100. Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005р. за №668 передбачено, що у разі виявлення невідповідності робіт, пред'явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право за участю підрядника скоригувати суму, що підлягає сплаті.
Відповідно до положення Закону України від 03.12.1990 р. "Про ціни і ціноутворення" ціна за договором № 5075/Щ від 06.03.2012 року не є регульованою.
Згідно з ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 844 ЦК України кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.
Відповідно до п. 3.3.3.3 Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д 1.1-1-2000), затверджених Наказом Держбуду України від 27.08.2000 № 174, чинного на момент виникнення правовідносин, приблизний кошторис (динамічна договірна ціна) встановлюється відкритим і може уточнюватися протягом всього строку будівництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.
Таким чином, зобов'язання замовника із оплати виконаних робіт за договором підряду виникає на підставі сукупності правових підстав: договору, в тому числі узгодженого сторонами кошторису, дій відповідача із виконання робіт та прийняття замовником виконаних робіт.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що відповідач відповідно до вимог діючого законодавства (ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 614 Цивільного кодексу України) вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання за укладеним між сторонами договором. Втім, з огляду на вказані положення згаданої Постанови Кабінету Міністрів України, замовник не скористався своїм правом - за участю підрядника скоригувати суму, що підлягає сплаті. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідні зміни до договору щодо ціни сторонами не вносились. На момент укладення та підписання договору позивачем погоджено загальну вартість договору без будь-яких заперечень. Тобто, сторонами погоджено всі істотні умови та підписано договір. Укладений сторонами договір не був визнаний недійсним у судовому порядку, позивачем не заявлялося претензій по якості та кількості виконаних робіт. За таких умов, вимога позивача представляє собою фактично вимогу про зміну ціни договору після його виконання, а така вимога суперечить цивільному законодавству (ст. ст. 651, 654 ЦК України). Крім того, позивачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції доказів порушення відповідачем суттєвої умови договору - ціни.
Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані таким порушенням збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, які зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які вона одержала б у разі належного виконання зобов'язань.
У відповідності до вимог частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування господарської відповідальності у вигляді стягнення збитків (у тому числі упущеної вигоди) потрібна наявність усіх елементів складу цивільного порушення у їх сукупності, а саме: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.
У контексті статті 1 Господарського процесуального кодексу України та статті 3 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що у даному випадку усі вищенаведені елементи складу цивільного порушення у діях відповідача відсутні, як відсутній і сам склад цивільного або господарського порушення.
Відповідачем були виконані роботи за передбаченими умовами договору, які були прийняті та оплачені позивачем (про що зазначено вище за текстом), а тому відповідач не завдав позивачу збитків.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, вважає, що ні під час виконання умов договору, ні після його виконання, право позивача з боку відповідача порушено не було, тобто відсутні будь-які ознаки протиправної поведінки відповідача по відношенню до позивача, тому у Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна не виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача 899,00 грн. збитків на підставі ст. ст. 224, 225 ГК України як недоведених та безпідставно заявлених.
У відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно містити, зокрема, обставини справи, встановлені господарським судом, причини виникнення спору, докази, на підставі яких прийнято рішення, доводи, за якими господарський суд відхилив докази сторін, законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення. Ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що оцінка доказів судом здійснюється при повному, об'єктивному та всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 15.09.2014 року у справі № 922/2927/14 прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для його скасування, воно обґрунтоване, прийняте при всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку.
На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.1 ч.1 статті 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 15.09.2014 року у справі № 922/2927/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови складено 01.12.14
Головуючий суддя Слободін М.М.
Суддя Гончар Т. В.
Суддя Гребенюк Н. В.
