АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.09.2013 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Марчука О.П. (головуючий),
Демченка С.М., Животова Є.Г.
при секретарі - Головець М.А., з участю прокурора - Сирохман Л.І. розглянув у відкритому засіданні кримінальне провадження під № 11-кп/777/180/13, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань під № 12013070160000954 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Тячівського районного суду від 17.07.2013 року яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з неповною загальною середньою освітою, одруженого, непрацюючого, раніше не судимого
засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у вигляді 200 годин громадських робіт
Речові докази та судові витрати відсутні.
За вироком ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що 11.05.2013 року близько 14:00 години, прийшов до будинку, який розташований в АДРЕСА_2 та який належить ОСОБА_4 та в ході сварки, яка виникла між ним та ОСОБА_4 наніс останній один удар кулаком правої руки по голові в область чола, від чого вона впала на землю та отримала тілесні ушкодження, які відносяться до групи легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, так-як подібного характеру тілесні ушкодження викликають розлад здоров'я більш як 6, але менше 21 дня.
В апеляції обвинувачений ОСОБА_3 порушує питання про скасування вироку, вважаючи його незаконним, та просить закрити кримінальне провадження за недоведеністю його вини у вчиненому. Вказує на те, що судом не дано оцінки показанням потерпілої та свідків, які є непослідовними та містять неточності . Зазначає, що суд відхилив клопотання про допит свідків, які були очевидцями пригоди та могли підтвердити факт скоєння злочину потерпілою. Крім того, вказує на суворість призначеного йому покарання, оскільки згідно довідки лікаря йому рекомендовано обмежити фізичні навантаження.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який вказав на безпідставність поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд вважає, що апеляція обвинуваченого підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, така повністю підтверджена сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів.
Зокрема, з показань потерпілої ОСОБА_4 вбачається, що 11.05.2013 року після обіду близько 14:00 години вона разом з сім'єю та ОСОБА_5 обідали в її будинку. Через вікно вона побачила, що на подвір'я її дворогосподарства зайшов ОСОБА_3 Вона вирішила вийти з будинку і дізнатись, що йому потрібно. Вийшовши з будинку від ОСОБА_3 вона дізналась про те, що на огородженій його земельній ділянці хтось залишив відкриту хвіртку і звідти вийшов його кінь. Вона сказала, що їй невідомо хто це зробив і ОСОБА_3 пішов. Через деякий час він повернувся і почав обзивати її нецензурними словами. Між ними виникла сварка, в ході якої ОСОБА_3 наніс їй удар стиснутою в кулак рукою в голову. До удару вона на емоціях кинула стаканом об землю, який розбився, але не кидала його у обвинуваченого. Після нанесеного їй удару вона впала на землю. Потім з будинку вибігли його дочка, чоловік та ОСОБА_5 які відштовхуючи, відігнали ОСОБА_3 з двору.
Свідок ОСОБА_6 пояснила, що 11.05.2013 року після обіду до них додому прийшов ОСОБА_3 В той час вона, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 знаходились в їх будинку. Її мама - ОСОБА_4, побачивши, що на їх подвір'я зайшов обвинувачений, вийшла з будинку до нього і вони почули, що між ними почалася сварка. Почувши сварку, вона першою, а за нею батько та ОСОБА_5 вибігли з будинку і в цей час вона побачила, як обвинувачений наніс удар стиснутою рукою у область голови її мами. Удар був нанесений в область лоба. Від удару потерпіла впала на землю, а вона з батьком розлюченого обвинуваченого виштовхували на вулицю.
З показань свідка ОСОБА_7 вбачається, що 11.05.2013 року після обіду до його дворогосподарства прийшов ОСОБА_3 Назустріч йому з будинку вийшла його дружина ОСОБА_4 і в цей час через відкриті вікна на будинку він та інші почули сварку між ними. Тоді він, його дочка та ОСОБА_5 вибігли з будинку, і тоді він побачив як обвинувачений наніс удар стиснутою в кулак рукою в область голови дружини, від якого вона впала на землю. Після цього, вони разом виштовхали ОСОБА_3 на вулицю.
Свідок ОСОБА_5 пояснила, що 11.05.2013 року після обіду вона разом з сім'єю потерпілої обідала в їх будинку. В цей час потерпіла через вікно побачила, що до них йде обвинувачений ОСОБА_3 Через деякий час вона повернулася в будинок. Потім знову сказала, що до инх повернувся ОСОБА_3 Потерпіла вийшла з будинку і тоді вони почули сварку між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Коли вона вийшла з будинку, то вже побачила лише кров на голові потерпілої. Самого інциденту між потерпілою та обвинуваченим вона не бачила.
Вина ОСОБА_8 підтверджується і дослідженим висновком експерта судово медичної експертизи №321 від 13.05.2013 року про наявність в ОСОБА_4 тілесних ушкоджень у вигляді гематоми м'яких тканин чола, синців обох очних ділянок, а також струсу головного мозку. Вказані тілесні ушкодження могли виникнути по ударному механізму, від дії якого-небудь тупого твердого предмету, яким могла бути рука, стиснута в кулак та вкладаються у трок події - 11.05.2013 року.
Отже, доводи апеляції обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що вирок є незаконним та необґрунтованим апеляційний суд відхиляє, оскільки суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження , в повному об'ємі дослідив докази та прийшов до правильного переконання, що ОСОБА_3 винен в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України. Висновок суду щодо доведеності вини обвинуваченого у вчиненому відповідає фактичним обставинам і ґрунтується на зібраних та досліджених у судовому засіданні доказах.
Окремі неточності в показаннях свідків на які посилається обвинувачений в апеляційній скарзі, не впливають на повноту й зміст їх показань, а також на законність та обґрунтованість вироку . У ході розгляду кримінального провадження не здобуто будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що в свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 є підстави для обмови обвинуваченого ОСОБА_3, що їх показання є обмовою, а тому суд вірно визнав показання свідків допустимими та належними доказами.
Апеляційний суд критично оцінює і доводи апелянта з приводу неправильного розв'язання судом заявленого обвинуваченим клопотання про допит додаткових свідків : ОСОБА_9 та ОСОБА_10, сина - ОСОБА_8. Так, згідно запису технічного носія інформації вбачається, що клопотання ОСОБА_3 щодо допиту свідка ОСОБА_8 задоволено, а інші свідкі за місцем проживання , на момент розгляду кримінального провадження були відсутні , а тому в судове засідання для дачі показань з'явитись не можуть, що підтвердив сам обвинувачений ( аудіозапис від 02.07.2013 року). Крім того , при заявленні клопотання про допит свідків , обвинувачений ствердив , що вказані свідки можуть підтвердити факт нанесення побоїв йому потерпілою, однак, не спростовують факту нанесення ним удору потерпілій.
Свідок ОСОБА_8, з приводу самого інциденту нічого сказати не зміг, оскільки бачив лише, як донька потерпілої кидала камінням в обвинуваченого, відганяючи його з двору потерпілої ОСОБА_4 ( аудіозапис від 02.07.2013 року).
Що стосується посилань обвинуваченого про вчинення відносно нього злочину потерпілою, то відповідно до вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи , якій висунуте обвинувачення , і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта , а тому доводи апеляції в цій частині не заслуговують на увагу.
Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апелянта щодо суворості призначеного йому покарання. Так, призначаючи покарання обвинуваченому , суд в повній мірі не врахував обставини скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та належним чином не вмотивував рішення щодо застосування покарання у вигляді громадських робіт.
Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
З врахуванням того, що вчинений ОСОБА_3 кримінальне правопорушення класифікується як злочин невеликої тяжкості, даних про особу обвинуваченого: за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, згідно заключення лікаря обвинуваченому рекомендовано обмежити фізичні навантаження; відсутні обставини , що обтяжують його покарання , апеляційний суд приходить до висновку про можливість пом'якшення призначеного ОСОБА_3 покарання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 408 КПК України, апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в :
апеляцію обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 17.07.2013 року щодо ОСОБА_3 в частині призначеного покарання - змінити.
Пом'якшити покарання призначене ОСОБА_3 за ч.2 ст. 125 КК України до штрафу в розмірі 1300 ( одна тисяча триста ) гривень.
В решті вирок залишити без змін.
Судді:
