Cправа № 2014/2-1059/11
Провадження № 2/2014/127/2012
РІШЕННЯ
іменем України
28.09.2012 року
Зміївський районний суд Харківської області
в складі: головуючого судді -Нестерцової Н.В.
при секретарі - Гордієнко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Казенного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім.Морозова», 3-тя особа на стороні позивача: ОСОБА_3, про поділ майна, що є спільною власністю подружжя та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 3-тя особа на стороні позивача: Казенного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. Морозова», про поділ майна, що є спільною власністю подружжя,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2011 року, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, Казенного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова», та з урахуванням остаточною уточненою позовною заявою, поданою 19.04.2012 року, просила визнати за нею право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, зобов'язати Казенне підприємство «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова»прийняти від неї грошову суму за погашення спільного зобов'язання а Договором позики №25 від 26.10.2005 року у розмірі, що дорівнює несплаченої нею вартості за ? частку квартири, а саме 5610,00 грн., розділити майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме виділити їй у власність: м'які меблі (диван та 2 крісла), вартістю 1500 грн., тумбу під телевізор, вартістю 250 грн., телевізор «Самсунг», вартістю 1400 грн., DVD - програвач «ВВК», вартістю 390 грн., кухонний м'який куточок, вартістю 460 грн., спальний гарнітур (двоспальне ліжко та 2 тумбочки), вартістю 1532,00 грн., всього на загальну суму -5532 грн.; виділити у власність ОСОБА_2: стіл комп'ютерний, вартістю 500,00 грн., стілець офісний, вартістю 153,00 грн., крісло-кровать, вартістю 300,00 грн., музичний центр LG, вартістю 777,00 грн., кухонний гарнітур, вартістю 569,00 грн., холодильник «Ардо»двокамерний, вартістю 1490,00 грн., шафу до прихожої кімнати, вартістю 650 грн., башмачницю, вартістю 200,00 грн., електропіч «Термія», вартістю 125 грн., шафу одежну, вартістю 705,00 грн, всього на загальну суму 5469,00 грн.
У позові ОСОБА_1 вказала, о з 23.10.2004 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2, від якого мають малолітню дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 20.06.2011 року шлюб між ними розірвано.
За час шлюбу спільно відповідачем було придбано вищезазначене майно, яке вона просить поділити за запропонованим варіантом та двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21.11.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Зміївського РНО ОСОБА_5, реєстровий номер 3831. Квартира оформлена на відповідача.
Посилаючись на те, що відповідач створив неможливі умови проживання в квартирі, вона вимушена винаймати квартиру та сплачувати 900 грн. щомісячно. В добровільному порядку ОСОБА_2 не бажає розділи майно, що є їх спільною сумісною власністю.
На придбання квартири її колишньому чоловіку на підприємстві було надано позику, половину залишку якої вона має намір сплатити. ІІ спроби внести кошти на рахунок підприємства не увінчались успіхом, і сума, внесена 07.02.2012 року, їй була повернута, оскільки договір укладався із ОСОБА_2, який заперечує проти цього.
ОСОБА_1 вважала, що має рівні з відповідачем як права на квартиру, так і обов'язки щодо погашення суми позики.
В січні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, і з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: розділити майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме виділити йому у власність: стіл комп'ютерний, вартістю 500,00 грн., стілець офісний, вартістю 153,00 грн., музичний центр LG, вартістю 777,00 грн., кухонний гарнітур, вартістю 569,00 грн., холодильник «Ардо»двокамерний, вартістю 1490,00 грн., шафу до прихожої кімнати, вартістю 650 грн., башмачницю, вартістю 200,00 грн., телевізор «Самсунг», вартістю 1400 грн., DVD - програвач «ВВК», вартістю 390 грн., шафу одежну, вартістю 705 грн., диван, вартістю 750 грн., всього на суму 7584,00 грн.; ОСОБА_1 виділити у власність: електричну піч «Термія, вартістю 125 грн., спальний гарнітур (двоспальне ліжко та 2 тумби), вартістю 1532,00 грн., два м'яких крісла, вартістю 750 грн., пральну машину «Indesit», вартістю 2290 ,00 грн., тумбу під телевізор, вартістю 250,00 грн., СВЧ піч «Piramida», вартістю 577 грн., килим на підлогу 2,5 м. Х 5 м., вартістю 700 грн., килим настінний 1,5 м. Х 2,35 м., вартістю 300,00 грн., стіл-тумбу, вартістю 300 грн., всього на суму 7284,00 грн.; визнати за ним право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, залишив за ним зобов'язання по сплаті позички, взятої на придбання квартири, яка знаходиться під іпотекою згідно іпотечного договору від 06.01.2006 року; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1
ОСОБА_2 у зустрічному позові зазначив, що перебував в шлюбі із ОСОБА_1. Шлюбно-сімейні відносини були припинені з лютого 2011 року, шлюб розірвано рішення суду від 20.06.2011 року.
За час сумісного проживання було придбано майно, яке він просить розділи за приведеним ним варіантом. Разом з тим, вказав, що ОСОБА_1 без його відома із майна, яке підлягає розподілу, вивезла пральну машину «Indesit», СВЧ - піч «Pyramidа», електропіч «Термія», килим напільний та килим настінний, стіл розкладний.
Крім вищевказаного майна, за період шлюбу була придбана квартира, яка на підставі договору купівлі-продажу зареєстрована за ним.
ОСОБА_2 вказав, що для придбання квартири на підприємстві, де він працює, йому була надана позичка згідно договору займу №25 від 26.10.2005 року у розмірі 40 000 грн., а відповідно до Додаткової угоди №1 про зміни до договору займу №26 від 26.10.2005 року згідно якої підприємство додатково надало безпроцентну позичку у розмірі 10 000 грн. строком на 10 років. Дана позичка була забезпечена іпотекою та укладено іпотечний договір від 06.01.2006 року, предметом якого є придбана квартира.
Таким чином, в рахунок оплати вартості квартири було витрачено: 63 345,00 грн., з яких 50 000 грн. - позичка підприємства, 5150,00 грн. - завдаток та додатково сплачені його особисті кошти - 8195,00 грн.
Посилаючись на те, що він щомісячно сплачує позичку підприємства у розмірі 420 грн., ОСОБА_1 не приймала та не приймає участі в оплаті вартості квартири і за період сумісного проживання сплачено за квартиру 26040,00 грн., просив визнати за нею право власності на 1/3 частину, а за ним на 2/3 частини квартири, що є об'єктом права спільної сумісної власності.
У судовому засіданні ОСОБА_1 наполягала на задоволенні позову в частині визнання права власності на ? частину квартири, заперечувала проти зустрічного позову.
Вона пояснила, що квартира придбана в період шлюбу і вона має право на її ? частину.
Позивач не погодилась із тим, що припинення шлюбних відносин припинило оплату позики із сімейного бюджету, оскільки вона продовжувала проживати в квартирі і за домовленістю вона оплачувала комунальні послуги, а він погашав позику.
Вона намагалась внести суму, як погашення позики, у розмірі 19 000 грн. на рахунок підприємства, однак, гроші було повернено їй повернуто.
ОСОБА_1 заперечувала проти того, що завдаток -5000 грн. та частину коштів на оплату вартості квартири -10000 грн. є особистими коштами ОСОБА_2, 5000 грн. є спільною сумісною власністю подружжя, а 10000 грн. надала її мати ОСОБА_3, яка брала позику на своєму підприємстві. Мати також дарувала їй на день народження пральну машину, СВЧ, давали кошти на меблі, привезла з м.Лубни килими, які зараз просить поділити відповідач.
Крім того, її мати ОСОБА_3 є поручителем за договором позики, яким укладено між ОСОБА_2 та підприємством, де він працює.
В ході судового засідання сторонами було запропоновано варіант поділу майна відповідно до якого необхідно виділити ОСОБА_1: тумбу під телевізор, вартістю 250 грн., телевізор «Самсунг», вартістю 1400 грн., кухонний м'який гарнітур, вартістю 600 грн., спальний гарнітур (двоспальне ліжко, 2 тумби), вартістю 1532 грн., килим на підлогу коричневого кольору (розміром 2,5 м. Х 5,00 м.), вартістю 700 грн., килим настінний бежевого кольору (розмір 1,5 м. Х2,35 м.), вартістю 300 грн., стіл-тумбу, вартістю 300 грн., на загальну вартість - 4782 грн.; виділити ОСОБА_2: стіл комп'ютерний, вартістю 500 грн., стілець офісний, вартістю 153 грн., шафа для прихожої, вартістю 650 грн., башмачницю, вартістю 200 грн., музичний центр «LG»вартістю 777 грн., кухонний гарнітур, вартістю 569 грн., холодильний «Ардо», вартістю 1490 грн., шафу для одежі, вартістю 705 грн., електропіч «Термія», вартістю 125 грн., м'які меблі (диван та два крісла), вартістю 1500 грн. та DVD - програвач 390 грн., на загальну вартість 7059 грн.
Представник позивача ОСОБА_6 підтримала вимоги ОСОБА_1
3-тя особи ОСОБА_3 суду пояснила, що на момент придбання квартири сім?єю дочки ОСОБА_1, ОСОБА_2 на підприємстві було надано позику, однак позики не вистачало. Тоді вона звернулась до батьків ОСОБА_2 з пропозицією допомогти молодій сім?ї. Вони відмовились. За таких обставин вона за місцем своє роботи звернулась із заявою про надання позики 10000 грн., яку їй було надано. Вона передала ці кошти сторонам для повного розрахунку за квартиру. ОСОБА_3 стверджувала, що саме ОСОБА_2 перевозив ці кошти з Лубен до Харкова.
Коли виникла необхідність укладення договору поруки, ОСОБА_2 просив бути поручителем, на що вона дала згоду.
Крім того, ОСОБА_3 пояснила, що дочці ОСОБА_1 вони з чоловіком на день народження подарували пральну машинку та СВЧ-піч, що підтверджується копіями чеків, тому це не є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1. 2 килими, на які претендує ОСОБА_2 вона особисто везла з Лубен дочці в квартиру.
ОСОБА_2 наполягав на задоволенні зустрічного позову, позов ОСОБА_1 визнав частково.
Він пояснив, що визнає право ОСОБА_1 на 1/3 частину квартири, оскільки саме вартість цієї частини було сплачено за квартиру в період їх сумісного проживання.
ОСОБА_2 пояснив, що на підприємстві де він працює надали безпроцентну позичку на придбання квартири, з ним було укладено договір від 26.10.2005 року строком на 8 років та додаткову угоду від 27.10.2005 року, якою було збільшено строк угоди. Загалом йому було надано 50000 грн. на придбання квартири.
ОСОБА_2 стверджував, що завдаток 5150 грн. він сплатив продавцеві квартири із власних збережень, 8195 грн. сумісних грошей ( по 4097,5 грн.)
06.01.2006 року квартира була передана в іпотеку.
З моменту укладання договору позички він сплачував та продовжує сплачувати щомісячно по 420 грн. на користь підприємства, в т.ч. і після припинення шлюбних відносин з лютого 2011 року.
Тобто, як вказав ОСОБА_2 за період сумісного з ОСОБА_1 проживання ними було сплачено 26040 грн. ( по 13020 грн.), 7980 грн. сплачено особисто ним за період з лютого 2011 року по серпень 2012 року, залишилось несплаченою позичка на суму 15980 грн.
Таким чином, його особистий вклад в придбання квартири дорівнює 46227,50 грн.
( 5150 + 4097,50 + 13020 +7980 + 15980)
Щодо поділу іншого майна, ОСОБА_2 просив врахувати можливість виділити йому в т.ч. спальні меблі із запропонованого варіанту. Крім того, він вказав, що пральна машинка та СВЧ -піч є спільним майном, тому підлягає поділу, а оскільки ОСОБА_1 їх забрала, то виділити їй у власність.
Представник ОСОБА_2 -ОСОБА_7 просила задовольнити його позов.
Представник відповідача, а за зустрічним позовом 3-ї особи, Казенного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім.. О.О. Морозова»у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
До суду надані пояснення представника цього підприємства, який вказав, що вимоги ОСОБА_1 щодо зобов?язання КП ХКБМ прийняти він неї грошову суму за погашення спільного зобов'язання за договором позики №25 від 26.10.2005 року в розмірі, що дорівнює несплаченої нею вартості за ? частку квартири є необґрунтованою.
Іпотечний договір було складено для забезпечення виконання грошового зобов'язання ОСОБА_2 перед підприємством за вказаним договором позики та додаткової угоди. ОСОБА_1 не є стороною вищезазначеного договору позики, та не має зобов'язань перед підприємством, тільки позичальник ОСОБА_2 має право достроково погасити позику. Таким чином, у позивача ОСОБА_1 може виникнути право на дострокове погашення позики тільки у випадку письмової згоди на це позичальника ОСОБА_2
Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши пояснення сторін, свідка ОСОБА_9, дослідив інші надані докази, суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 23.10.2004 року. Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 20.06.2011 року шлюб розірвано.(а.с.9)
Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про її народження серії 1-ВЛ НОМЕР_1, виданого відділом РАЦСу Комінтернівського РУЮ м. Харкова 18.11.2005 року.(а.с.10)
За період шлюбу сторонами на підставі договору купівлі-продажу від 21.11.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Зміївського РНО ОСОБА_5, реєстровий номер 3831, було придбано квартиру АДРЕСА_1. Договір зареєстровано в КП «Зміївське БТІ». Вартість квартири станом на 31.05.2011 року становить 58401 грн. (а.с.11,36,37,38)
Згідно договору займу №25 від 26.10.2005 року Казенне підприємство «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім.О.О. Морозова»надало ОСОБА_2 безпроцентну позику виключно на придбання житла у розмірі 40 000 грн. строком на 8 років. (а.с.33)
Відповідно до Додаткової угоди №1 про зміни до договору займу №26 від 26.10.2005 року, Казенне підприємство «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім.. О.О. Морозова»додатково надало безпроцентну позику ОСОБА_2 у розмірі 10 000 грн. строком на 10 років. (а.с.32)
З метою забезпечення зобов'язань ОСОБА_2 перед підприємством, між ОСОБА_3 та Казенним підприємством «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім.. О.О. Морозова»було укладено договір поруки №26 до договору займу від №25 від 26.10.2005 року. (а.с.34)
Вказана позика була забезпечена іпотекою і між ОСОБА_2 та Казенним підприємством «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова»укладено іпотечний договір від 06.01.2006 року та посвідчений нотаріусом Харківського МНО ОСОБА_10 реєстровий номер 27, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. (а.с.43)
Окрім вказаної квартири, подружжям за сумісні кошти було придбане інше майно: тумбу під телевізор, вартістю 250 грн., телевізор «Самсунг», вартістю 1400 грн., кухонний м'який гарнітур, вартістю 600 грн., спальний гарнітур (двоспальне ліжко, 2 тумби), вартістю 1532 грн., килим на підлогу коричневого кольору (розміром 2,5 м. Х 5,00 м.), вартістю 700 грн., килим настінний бежевого кольору (розмір 1,5 м. Х2,35 м.), вартістю 300 грн., стіл-тумбу, вартістю 300 грн., стіл комп'ютерний, вартістю 500 грн., стілець офісний, вартістю 153 грн., шафа для прихожої, вартістю 650 грн., башмачницю, вартістю 200 грн., музичний центр «LG»вартістю 777 грн., кухонний гарнітур, вартістю 569 грн., холодильний «Ардо», вартістю 1490 грн., шафу для одежі, вартістю 705 грн., електропіч «Термія», вартістю 125 грн., м'які меблі (диван та два крісла), вартістю 1500 грн. та DVD - програвач 390 грн., на загальну вартість 11 841 грн.
Відповідно до ст.ст.60, 70 ч.1 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно із ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім?ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Сторони в суді не заперечували проти того, що договір позики укладено в інтересах сім?ї для придбання житла.
Таким чином, отримані ОСОБА_2 гроші за договором на придбання квартири є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
ОСОБА_2 не надав доказів в підтвердження того, що 5150 грн. завдатку є його особистими коштами.
Надані ОСОБА_3 гроші у розмірі 10000 грн. сім?ї дочці, суд розцінює як спільну сумісну власність подружжя ОСОБА_2.
Відповідно до ст.334 ЦК України, право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Із вищезазначеного вбачається, договір купівлі-продажу спірної квартири посвідчено нотаріально і у визначеному законодавством порядку, за відповідачем зареєстровано право власності на спірну квартиру. Договір пройшов державну реєстрацію.
Отже, квартира вважається набутою під час шлюбу на підставі договору купівлі-продажу і є спільною сумісною власністю подружжя.
Згідно з положеннями ст. 65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сімї, створює обов?язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім?ї.
Це означає, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.п. 23, 24 Постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, зясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов?язаннями, що виникли в інтересах сімї (ч. 4 ст. 65 СК України).
Таким чином, у результаті придбання подружжям ОСОБА_2 квартири боргові зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той із подружжя, хто підписав договір позики.
Суд також вважає, що оскільки зобов'язання за договором позики виникли і у ОСОБА_1, сторони не позбавлені можливості у встановленому законом порядку розділити борги подружжя за цим зобов'язанням.
Суд не вправі зобов?язати КП «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім.. Морозова»прийняти від ОСОБА_1 гроші на погашення позики, за відсутності правовідносин між ними.
Вчинення перешкод ОСОБА_2, в тому числі звернення із заявою до підприємства про не прийняття від ОСОБА_1 грошових коштів на погашення боргу за позикою, розцінюється судом як бажання порушити її право на належну за законом частку в квартирі.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину вказаної квартири, яка є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.
На думку суду, ОСОБА_2 безпідставно у позові поставив питання про визнання за ним право власності на 2/3 частини квартири, оскільки за ним вже зареєстровано право власності на всю спірну квартиру.
Суд приходить до висновку про помилковість тверджень відповідача ОСОБА_2 та його представника про наявність правовідносин, що виникли між сторонами в договорі позики, відповідно до вимог ст.ст.827 та 833 ЦК України.
По суті договору, між підприємством та ОСОБА_2 було укладено договір позики, а не позички.
Сторони дійшли згоди щодо поділу іншого майна, з яким суд погоджується.
Однак з майна, яке просить включити в поділ ОСОБА_2, суд не вбачає підстав щодо поділу пральної машини «Indesit»та СВЧ -піч «Piramida», оскільки вони придбавались матір'ю позивачки ОСОБА_3 і були подаровані дочці ОСОБА_1 на день народження, що підтверджується наданими доказами. (а.с. 49,50)
Оскільки сторони просили поділити майно за наданим варіантом, де вартість майна, яке належить виділити ОСОБА_2 перевищує на 2277 грн., з нього необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 компенсацію за перевищення частки в праві власності на спільне майно подружжя.
Вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання Казенного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім.. О.О. Морозова»не підлягають задоволенню, з наведених вище причин.
За таких обставин, позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.
Із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору відповідно до вартості майна, на яке задоволено позов, у розмірі 340 грн. та витрати з інформаційно-технічного розгляду справи у розмірі 120 грн.
Із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути сплачені ним судові витрати відповідно до задоволених позовних вимог у розмірі 214,60 грн.
Керуючись ст.ст.57,60,61,65,69,70 СК України, ст. 334 ЦПК України, п.п.23,24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 10,11,60,88, 169,209, 212-215 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Казенного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім.. Морозова», 3-тя особа на стороні позивача: ОСОБА_3, про поділ майна, що є спільною власністю подружжя - задовольнити частково.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 3-тя особа на стороні позивача: Казенного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім.. Морозова», про поділ майна, що є спільною власністю подружжя -задовольнити частково.
Поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, а також на: тумбу під телевізор, вартістю 250 грн., телевізор «Самсунг», вартістю 1400 грн., кухонний м'який гарнітур, вартістю 600 грн., спальний гарнітур (двоспальне ліжко, 2 тумби), вартістю 1532 грн., килим на підлогу коричневого кольору (розміром 2,5 м. Х 5,00 м.), вартістю 700 грн., килим настінний бежевого кольору (розмір 1,5 м. Х2,35 м.), вартістю 300 грн., стіл-тумбу, вартістю 300 грн., на загальну вартість - 4782 грн.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на стіл комп'ютерний, вартістю 500 грн., стілець офісний, вартістю 153 грн., шафа для прихожої, вартістю 650 грн., башмачницю, вартістю 200 грн., музичний центр «LG»вартістю 777 грн., кухонний гарнітур,
вартістю 569 грн., холодильний «Ардо», вартістю 1490 грн., шафу для одежі, вартістю 705 грн., електропіч «Термія», вартістю 125 грн., м'які меблі (диван та два крісла), вартістю 1500 грн. та DVD - програвач 390 грн., на загальну вартість 7059 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за перевищення частки в праві власності на спільне майно подружжя в сумі 2277 (дві тисячі двісті сімдесят сім) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 340 грн. витрат по оплаті судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 460 (чотириста шістдесят) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат по оплаті судового збору у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.
В іншій частині позову ОСОБА_1 -відмовити.
В іншій частині позову ОСОБА_2 -відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.
Головуючий:
