Справа № 761/22020/13-к
Провадження №1-кп/761/51/2014
В И Р О К
іменем України
22 квітня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Радуцької Л.В.
секретаря судового засідання Мусійчук В.С., Сердюка М.С.
за участю прокурора Захарченка Я.В.
представника потерпілого ОСОБА_1
обвинуваченого ОСОБА_2
захисника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12012110100000261 відносно
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, який одружений, не працює, зареєстрований та проживає АДРЕСА_1, раніше не судимий,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України,
в с т а н о в и в:
Відповідно до пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення, він згідно наказу № 217-к від 19 листопада 2009 року був призначений на посаду помічника директора з технічного розвитку ТОВ «Венбест», по роду своєї службової діяльності здійснював контроль за надходженням коштів від замовників, які уклали договори з ТОВ «Венбест» та з відома керівництва ТОВ «Венбест» отримував наручно грошові кошти від деяких замовників, які в подальшому повинен перераховувати на рахунок ТОВ «Венбест».
Так, 09 грудня 2010 року, в невстановлений слідством час, до приміщення ТОВ «Венбест», розташованого по пр. Перемоги, 90/1 в м. Києві, прибув ОСОБА_4, який на виконання договору № 3301-ОП від 05 травня 2006 року на централізовану охорону об'єкта, укладеного між ним та ТОВ «Венбест», передав наручно ОСОБА_2, який знаходився на своєму робочому місці, готівкою грошові кошти у сумі 7 920 гривень за надані послуги по охороні об'єкту за січень-грудень 2011 року для перерахування їх на банківський рахунок ТОВ «Венбест».
При цьому, ОСОБА_2 на підтвердження отримання від ОСОБА_4 грошових коштів видав останньому квитанцію про отримання грошових коштів за договором № 3301-ОП від 05 травня 2006 року за січень-грудень 2011 року.
При цьому, ОСОБА_2 з корисливих мотивів, вирішив незаконно привласнити майно, що належить ТОВ «Венбест» та знаходилося у його віданні, а саме грошові кошти передані наручно готівкою ОСОБА_4
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 з метою особистого збагачення, реалізуючи свій злочинний намір, частину отриманих ним від ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 6 600 гривень, що знаходилися у його віддані незаконно привласнив, завдавши ТОВ «Венбест» матеріальних збитків на загальну суму 6 600 гривень, а решту грошових коштів в сумі 1 320 гривень перерахував на рахунок ТОВ «Венбест».
Такі дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 1 ст. 191 КК України як привласнення чужого майна, що перебувало у його віддані.
Крім цього, відповідно до пред'явленого обвинувачення 04 січня 2011 року, в невстановлений слідством час, до приміщення ТОВ «Венбест», розташованого по пр. Перемоги, 90/1 в м. Києві, прибув ОСОБА_5, який на виконання договору № 1326-ОП від 12 грудня 2003 року на централізовану охорону об'єкта, укладеного між ним та ТОВ «Венбест», передав наручно ОСОБА_2, який працював на посаді помічника директора з технічного розвитку ТОВ «Венбест» та перебував на своєму робочому місці, готівкою грошові кошти у сумі 1 200 гривень за надані послуги по охороні за січень-грудень 2011 року для перерахування їх на банківський рахунок ТОВ «Венбест».
При цьому, ОСОБА_2 на підтвердження отримання від ОСОБА_5 грошових коштів видав останньому квитанцію про отримання грошових коштів за договором № 1326-ОП від 12 грудня 2003 року за січень-грудень 2011 року.
В цей час у ОСОБА_2 виник злочинний умисел направлений на незаконне привласнення чужого майна, що належить ТОВ «Венбест», та знаходилося у його віданні.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2, вчинивши раніше кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 191 КК України, перерахував на рахунок TOB «Венбест» частину отриманих ним від ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 300 гривень, а решту грошових коштів в сумі 900 гривень, що знаходилися у його віданні, з метою особистого збагачення, повторно, незаконно привласнив на свою користь, якими розпорядився на свій розсуд, завдавши ТОВ «Венбест» матеріального збитку на загальну суму 900 гривень.
Крім цього, 10 січня 2011 року, в невстановлений слідством час, до приміщення ТОВ «Венбест», що розташоване по пр. Перемоги, 90/1, в м. Києві, прибув ОСОБА_6, який на виконання договору № 3334-ОП від 20 січня 2006 року на централізовану охорону об'єкта, укладеного між ОСОБА_7 та ТОВ «Венбест», передав наручно ОСОБА_2, який працював на посаді помічника директора з технічного розвитку ТОВ «Венбест» та перебував на своєму робочому місці, готівкою грошові кошти у сумі 17 760 гривень за надані послуги по охороні об'єкту за січень-грудень 2011 року для перерахування їх на банківський рахунок ТОВ «Венбест».
При цьому, ОСОБА_2 на підтвердження отримання від ОСОБА_6 грошових коштів, видав останньому квитанцію про отримання грошових коштів за договором № 3334-ОП від 20 січня 2006 року за січень-грудень 2011 року.
В цей час у ОСОБА_2 виник злочинний умисел направлений на незаконне привласнення чужого майна, що знаходилося у його віданні та належить ТОВ «Венбест».
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2, вчинивши раніше кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 191 КК України, перерахував на рахунок ТОВ «Венбест» частину отриманих ним від ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 5 920 гривень, а решту грошових коштів в сумі 11 840 гривень, що знаходилися у його віданні, з метою особистого збагачення, повторно незаконно привласнив на свою користь та розпорядився ними на свій розсуд, завдавши ТОВ «Венбест» матеріального збитку на загальну суму 11 840 гривень.
Крім цього, 01 лютого 2011 року, в невстановлений слідством час, до приміщення ТОВ «Венбест», розташованого по пр. Перемоги, 90/1, в м. Києві прибула ОСОБА_8, яка на виконання договору № 5862-ОП від 22 листопада 2007 року на централізовану охорону об'єкта, укладеного нею з ТОВ «Венбест», передала наручно ОСОБА_2, який працював на посаді помічника директора з технічного розвитку ТОВ «Венбест» та перебував на своєму робочому місці, готівкою грошові кошти у сумі 3 900 гривень за надані послуги по охороні за листопад-грудень 2010 року та січень-березень 2011 року для перерахування їх на банківський рахунок ТОВ «Венбест».
При цьому, ОСОБА_2 на підтвердження отримання від ОСОБА_8 грошових коштів видав останній квитанцію про отримання грошових коштів по договору № 5862-ОП від 22 листопада 2007 року за листопад-грудень 2010 року та січень - березень 2011 року.
В цей час у ОСОБА_2 виник злочинний умисел направлений на незаконне привласнення чужого майна, що знаходилося у його віданні та належить ТОВ «Венбест»
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2, вчинивши раніше кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 191 КК України, перерахував на рахунок ТОВ «Венбест» частину отриманих ним від ОСОБА_8 грошових коштів в сумі 3 120 гривень, а решту грошових коштів в сумі 780 гривень, які знаходилося у його віданні, з метою особистого збагачення, повторно незаконно привласнив на свою користь та розпорядився ними на свій розсуд, завдавши ТОВ «Венбест» матеріального збитку на загальну суму 780 гривень.
Крім цього, 15 лютого 2011 року, в невстановлений слідством час, до приміщення ТОВ «Венбест», розташованого по пр. Перемоги, 90/1 в м. Києві, прибув ОСОБА_9, який на виконання договору № 9742-ОП від 10 вересня 2010 року на централізовану охорону об'єкта, укладеного між ним та ТОВ «Венбест», передав наручно ОСОБА_2, який працював на посаді помічника директора з технічного розвитку ТОВ «Венбест» та перебував на своєму робочому місці, готівкою грошові кошти у сумі 3 460 гривень за надані послуги по охороні за січень-грудень 2011 року для перерахування їх на банківський рахунок ТОВ «Венбест».
При цьому, ОСОБА_2 на підтвердження отримання від ОСОБА_9 грошових коштів видав останньому квитанцію про отримання грошових коштів за договором № 9742-ОП від 10 вересня 2010 року за січень-грудень 2011 року.
В цей час у ОСОБА_2 виник злочинний умисел направлений на незаконне привласнення чужого майна, що знаходилося у його віданні та належить ТОВ «Венбест»
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2, вчинивши раніше кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 191 КК України, перерахував на рахунок ТОВ «Венбест» частину отриманих ним від ОСОБА_9 грошових коштів в сумі 1 660 гривень, а решту грошових коштів в сумі 1 800 гривень, що знаходилися у його віданні, з метою особистого збагачення, повторно незаконно привласнив на свою користь та розпорядився ними на свій розсуд, завдавши ТОВ «Венбест» матеріального збитку на загальну суму 1 800 гривень.
Крім цього, 01 червня 2011 року, в невстановлений слідством час, до приміщення ТОВ «Венбест», розташованого по пр. Перемоги, 90/1 в м. Києві, прибула ОСОБА_11, яка на виконання договору № 566-ОП від 29 квітня 2002 року на централізовану охорону об'єкта, укладеного між ОСОБА_11 та ТОВ «Венбест», передала наручно ОСОБА_2, який працював на посаді помічника директора з технічного розвитку ТОВ «Венбест» та перебував на своєму робочому місці, готівкою грошові кошти у сумі 2 100 гривень за надані послуги по охороні за березень-травень 2011 року для перерахування їх на банківський рахунок ТОВ «Венбест».
При цьому, ОСОБА_2 на підтвердження отримання від ОСОБА_11 грошових коштів видав останній квитанцію про отримання грошових коштів за договором № 566-ОП від 29 квітня 2002 року за березень-травень 2011 року.
В цей час у ОСОБА_2 виник злочинний умисел направлений на незаконне привласнення чужого майна, що знаходилося у його віддані та належить ТОВ «Венбест»
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2, вчинивши раніше кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 191 КК України, з метою особистого збагачення, повторно незаконно привласнив на свою користь грошові кошти у сумі 2 100 гривень, які отримав від ОСОБА_11 та які знаходилися у його віданні, якими розпорядився на свій розсуд, завдавши ТОВ «Венбест» матеріального збитку на загальну суму 2 100 гривень.
Такі дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 3 ст. 191 КК України як повторне привласнення чужого майна, що перебувало у його віддані.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень не визнав, категорично заперечив свою причетність до їх вчинення, суду надав показання, що він дійсно працював на посаді помічника директора з технічного розвитку ТОВ «Венбест». До його обов'язків входило здійснення контролю за надходженням коштів від клієнтів, які мають заборгованість по централізованій охороні об'єктів. При цьому, отримання коштів від клієнтів готівкою до його обов'язків не входило, він цих коштів не отримував. Також зазначив, що при звільненні керівництво до нього жодних претензій не висувало.
Провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно яких судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дослідивши докази представлені стороною обвинувачення та докази, здобуті під час судового провадження, вислухавши показання обвинуваченого, представника потерпілого та свідків, суд приходить до висновку, що пред'явлене обвинувачення ОСОБА_2 у кримінальному провадженні не знайшло свого підтвердження з наступних підстав.
Так, допитаний в судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_1 дав показання про те, що ОСОБА_2 працював на посаді помічника директора з технічного розвитку ТОВ «Венбест» та здійснював контроль за дебіторською заборгованістю клієнтів, які уклали договори з товариством. За період його роботи він незаконно отримував грошові кошти від клієнтів та частково сплачував їх на рахунок підприємства, а частину грошових коштів в розмірі 24 020 гривень привласнив на свою користь. При цьому, зазначив, що ОСОБА_2 не мав права брати кошти у клієнтів, оскільки на підприємстві відсутня касова книга та здійснюються безготівкові розрахунки. Також, звернув увагу, що від керівництва підприємства не могли надходити розпорядження щодо отримання коштів від клієнтів готівкою.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 дав показання про те, що він працює директором з технічного розвитку ТОВ «Венбест». ОСОБА_2 також працював в ТОВ «Венбест» декілька років на посаді помічника директора з технічного розвитку та здійснював контроль за дебіторською заборгованістю клієнтів, які уклали договори з товариством. При цьому, в його службові обов'язки не входило отримання грошових коштів від клієнтів, а лише нагадування клієнтам про сплату боргу за договором. В подальшому до товариства почали надходити звернення від клієнтів про те, що вони кошти сплатили, але їм повідомляється про заборгованість. У зв'язку з цим проводилася службова перевірка та було встановлено, що ОСОБА_2 отримував кошти від клієнтів готівкою, але на рахунок підприємства перерахував лише частину цих коштів.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 дав показання про те, що він працює директором з технічного розвитку ТОВ «Венбест». Декілька років в ТОВ «Венбест» на посаді помічника директора з технічного розвитку працював ОСОБА_2, до обов'язків якого входило здійснення контролю за сплатою клієнтами заборгованості за договорами, укладеними з товариством. При цьому, всі працівники товариства були попереджені про те, що на підприємстві не відбувається ніяких готівкових операцій, всі операції здійснюються на підставі платіжного доручення, яке передається клієнту, а клієнт сам сплачує кошти через банк на безготівковий рахунок підприємства. Через деякий час до товариства почали надходити скарги від клієнтів з приводу того, що з них стягують за один і той же період по декілька разів. У зв'язку з цим на підприємстві проводилася службова перевірка та було встановлено, що ОСОБА_2 отримував кошти від клієнтів готівкою, але на рахунок підприємства перерахував лише частину коштів.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 дав показання про те, що він укладав з ТОВ «Венбест» договір на централізовану охорону об'єкта. На виконання зазначеного договору він декілька разів в приміщенні підприємства передавав кошти готівкою працівнику ТОВ «Венбест» ОСОБА_14, який на підтвердження отримання коштів видав йому квитанцію. Через деякий час, не дивлячись на те, що він кошти за договором сплатив, йому повідомили, що у нього існує борг.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 дав показання про те, що було укладено з ТОВ «Венбест» договір на централізовану охорону об'єкта. На виконання зазначеного договору він в приміщенні підприємства передавав працівнику ТОВ «Венбест» ОСОБА_14 кошти у розмірі 1 200 грн., який на підтвердження отримання коштів видав йому квитанцію. Через деякий час, йому зателефонували з товариства та повідомили, що у нього існує борг у розмірі 900 грн.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 дав показання про те, що його мати ОСОБА_8 укладала з ТОВ «Венбест» договір на централізовану охорону об'єкта. Він декілька разів в приміщенні підприємства на виконання зазначеного договору передавав грошові кошти, але не пам'ятає кому саме. Через деякий час йому зателефонували з товариства та повідомили, що існує заборгованість.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 дала показання про те, що вона укладала з ТОВ «Венбест» договір на централізовану охорону об'єкта. Кошти за охоронні послуги вона передавала своєму водію ОСОБА_6, а він на підтвердження сплати цих коштів приносив їй квитанцію. Через деякий час, їй повідомили, що у неї є заборгованість.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 дав показання про те, що його керівник ОСОБА_7 попросила його заплатити кошти в ТОВ «Венбест» за охоронні послуги. Він в приміщенні підприємства передавав грошові кошти працівнику товариства ОСОБА_2, який на підтвердження отримання коштів видав йому квитанцію, яку він в подальшому передав ОСОБА_7
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 дав показання про те, що укладався з ТОВ «Венбест» договір на централізовану охорону об'єкта. Він декілька разів в приміщенні підприємства на виконання зазначеного договору передавав грошові кошти ОСОБА_2, який на підтвердження отримання коштів видав йому корінець квитанції. Через деякий час він дізнався, що існує заборгованість.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 дала показання про те, що вона укладала з ТОВ «Венбест» договір на централізовану охорону об'єкта. Всі фінансові розрахунки за охоронні послуги здійснював її чоловік ОСОБА_17 У приміщенні ТОВ «Венбест» вона жодного разу не була і щодо виникнення заборгованості їй нічого не відомо.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 дав показання про те, що його мати ОСОБА_20 укладала з ТОВ «Венбест» договір на централізовану охорону об'єкта. Він в приміщенні підприємства на виконання зазначеного договору передавав грошові кошти ОСОБА_2, який на підтвердження отримання коштів видав йому квитанцію. Згодом виявилось, що існує заборгованість.
Крім того, в судовому засіданні судом були досліджені письмові докази, які були надані стороною обвинувачення, а саме:
- дані, що містяться у витягу з наказу №217-к від 19 листопада 2009 року, відповідно до яких ОСОБА_2 прийнято на посаду помічника директора з технічного розвитку ТОВ «Венбест»;
- дані, що містяться у посадовій інструкції помічника директора з технічного розвитку ТОВ «Венбест»;
- дані, що містяться у договорах з додатками до них, укладених між ТОВ «Венбест» та ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7;
- дані, що містяться у витягу з наказу №174-о/с від 01 липня 2011 року, відповідно до яких ОСОБА_2 звільнено з посади помічника директора з технічного розвитку ТОВ «Венбест»;
- дані, що містяться у висновку експерта №17 від 28 січня 2013 року, відповідно до яких рукописні записи в квитанціях від 10 січня 2011 року та 09 грудня 2010 року виконані ОСОБА_2
Суд, безпосередньо дослідивши зібрані під час досудового слідства докази сторони обвинувачення та сторони захисту у їх сукупності, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено наявності в діях ОСОБА_2 окремих ознак складу злочинів.
Так, обов'язковими елементами складу будь-якого злочину є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про те, що дії (бездіяльність), які оцінюються, не є злочином.
Диспозицією ст. 191 КК України передбачено відповідальність за три форми вчинення злочину - привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Вони характеризуються умисним протиправним і безоплатним оберненням чужого майна на свою користь чи на користь іншої особи.
Протиправне безоплатне обернення майна, ввіреного особі, на свою користь або користь інших осіб, що завдало збитки власнику чи іншому законному власникові цього майна, має кваліфікуватися як привласнення, за умови, що викрадене майно перебувало у правомірному володінні чи віданні цієї особи, яка в силу посадового або іншого службового становища, договору або спеціального доручення здійснювала повноваження щодо розпорядження, управління, користування або зберігання стосовно чужого майна.
Тобто, ввіреним є майно, щодо якого особа в силу трудових, цивільно-правових або інших відносин наділена повноваженнями володіння, користування чи розпорядження.
При вирішенні питання про винність особи у вчиненні привласнення також слід мати на увазі, що суб'єктом привласнення може бути лише особа, якій чуже майно було ввірене юридичною або фізичною особою на законній підставі з певною метою або для певної діяльності.
За змістом висунутого обвинувачення, об'єктивна сторона інкримінованих ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України, за наведених вище обставин, полягає в тому, що він згідно наказу № 217-к від 19 листопада 2009 року був призначений на посаду помічника директора з технічного розвитку ТОВ «Венбест», по роду своєї службової діяльності здійснював контроль за надходженням коштів від замовників, які уклали договори з ТОВ «Венбест» та з відома керівництва ТОВ «Венбест» отримував наручно грошові кошти від деяких замовників, які в подальшому повинен перераховувати на рахунок ТОВ «Венбест », але частину отриманих ним грошових коштів від замовників незаконно привласнив на свою користь та розпорядився ними на свій розсуд.
Проте, як вбачається з показань обвинуваченого ОСОБА_2, представника потерпілого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які є працівниками ТОВ «Венбест», в службові обов'язки ОСОБА_2 не входило отримання грошових коштів від клієнтів, таких розпоряджень від керівництва він не отримував та не міг отримувати, оскільки на підприємстві відсутня касова книга та здійснюються безготівкові розрахунки. Також, із посадової інструкції помічника директора з технічного розвитку вбачається, що до обов'язків ОСОБА_2 входило лише здійснення контролю за надходженням коштів від замовника та інформування замовника про обов'язковість своєчасної сплати заборгованості.
Отже, судом встановлено, що грошові кошти, які нібито отриманні ОСОБА_2 від замовників охоронних послуг, не були ввірені йому керівництвом підприємства, а тому не могли перебувати у його правомірному володінні.
Стороною обвинувачення не надано беззаперечних доказів того, що обвинувачений ОСОБА_2 правомірно володів цими грошовими коштами і вони перебували в його віданні.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до висунутого обвинувачення 04 січня 2011 року, в невстановлений слідством час, до приміщення ТОВ «Венбест», розташованого по пр. Перемоги, 90/1 в м. Києві, прибув ОСОБА_5, який на виконання договору № 1326-ОП від 12 грудня 2003 року на централізовану охорону об'єкта, укладеного між ним та ТОВ «Венбест», передав наручно ОСОБА_2, який працював на посаді помічника директора з технічного розвитку ТОВ «Венбест» та перебував на своєму робочому місці, готівкою грошові кошти у сумі 1 200 гривень за надані послуги по охороні за січень-грудень 2011 року для перерахування їх на банківський рахунок ТОВ «Венбест». При цьому, ОСОБА_2 на підтвердження отримання від ОСОБА_5 грошових коштів видав останньому квитанцію про отримання грошових коштів за договором № 1326-ОП від 12 грудня 2003 року за січень-грудень 2011 року.
Проте, як встановлено судом, договір № 1326-ОП від 12 грудня 2003 року на централізовану охорону об'єкта, укладено між жінкою ОСОБА_5 та ТОВ «Венбест», а грошові кошти на виконання зазначеного договору в приміщенні ТОВ «Венбест» передавав ОСОБА_15
Також, відповідно до висунутого обвинувачення 01 лютого 2011 року, в невстановлений слідством час, до приміщення ТОВ «Венбест», розташованого по пр. Перемоги, 90/1, в м. Києві прибула ОСОБА_8, яка на виконання договору № 5862-ОП від 22 листопада 2007 року на централізовану охорону об'єкта, укладеного нею з ТОВ «Венбест», передала наручно ОСОБА_2, який працював на посаді помічника директора з технічного розвитку ТОВ «Венбест» та перебував на своєму робочому місці, готівкою грошові кошти у сумі 3 900 гривень за надані послуги по охороні за листопад-грудень 2010 року та січень-березень 2011 року для перерахування їх на банківський рахунок ТОВ «Венбест». При цьому, ОСОБА_2 на підтвердження отримання від ОСОБА_8 грошових коштів видав останній квитанцію про отримання грошових коштів по договору № 5862-ОП від 22 листопада 2007 року за листопад-грудень 2010 року та січень - березень 2011 року.
Проте, як встановлено судом, грошові кошти на виконання зазначеного вище договору в приміщенні ТОВ «Венбест» передавав ОСОБА_16, який є сином ОСОБА_8
Відповідно до висунутого обвинувачення 15 лютого 2011 року, в невстановлений слідством час, до приміщення ТОВ «Венбест», розташованого по пр. Перемоги, 90/1 в м. Києві, прибув ОСОБА_9, який на виконання договору № 9742-ОП від 10 вересня 2010 року на централізовану охорону об'єкта, укладеного між ним та ТОВ «Венбест», передав наручно ОСОБА_2, який працював на посаді помічника директора з технічного розвитку ТОВ «Венбест» та перебував на своєму робочому місці, готівкою грошові кошти у сумі 3 460 гривень за надані послуги по охороні за січень-грудень 2011 року для перерахування їх на банківський рахунок ТОВ «Венбест». При цьому, ОСОБА_2 на підтвердження отримання від ОСОБА_9 грошових коштів видав останньому квитанцію про отримання грошових коштів за договором № 9742-ОП від 10 вересня 2010 року за січень-грудень 2011 року.
Проте, як встановлено судом, договір № 9742-ОП від 10 вересня 2010 року на централізовану охорону об'єкта, укладено між жінкою ОСОБА_9 та ТОВ «Венбест», а грошові кошти на виконання зазначеного договору в приміщенні ТОВ «Венбест» передавав ОСОБА_17, який є сином ОСОБА_9
Відповідно до висунутого обвинувачення 01 червня 2011 року, в невстановлений слідством час, до приміщення ТОВ «Венбест», розташованого по пр. Перемоги, 90/1 в м. Києві, прибула ОСОБА_11, яка на виконання договору № 566-ОП від 29 квітня 2002 року на централізовану охорону об'єкта, укладеного між ОСОБА_11 та ТОВ «Венбест», передала наручно ОСОБА_2, який працював на посаді помічника директора з технічного розвитку ТОВ «Венбест» та перебував на своєму робочому місці, готівкою грошові кошти у сумі 2 100 гривень за надані послуги по охороні за березень-травень 2011 року для перерахування їх на банківський рахунок ТОВ «Венбест». При цьому, ОСОБА_2 на підтвердження отримання від ОСОБА_11 грошових коштів видав останній квитанцію про отримання грошових коштів за договором № 566-ОП від 29 квітня 2002 року за березень-травень 2011 року.
Проте, як встановлено судом, грошові кошти на виконання зазначеного вище договору в приміщенні ТОВ «Венбест» передавав ОСОБА_19, який є сином ОСОБА_11 Сам договір № 566-ОП від 29 квітня 2002 року на централізовану охорону об'єкта, укладеного між ОСОБА_11 та ТОВ «Венбест» прокурором під час судового розгляду не був наданий.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно із ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Крім того, саме на них законом покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.
Згідно із ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або даними слідчому судді на стадії досудового розслідування. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За таких обставин, зважаючи на викладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_2 в межах пред'явленого йому обвинувачення, відсутні ознаки складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України, за всіма епізодами, а тому суд ухвалює відносно нього виправдувальний вирок.
Цивільний позов представника потерпілого ТОВ «Венбест» ОСОБА_1 у зв'язку з виправданням обвинуваченого ОСОБА_2 слід залишити без розгляду.
Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Витрати, пов'язані із залученням експерта, - віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 369-371, 374 КПК України, суд,
з а с у д и в:
ОСОБА_2 визнати невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України, та виправдати його за відсутністю в діянні складу злочинів.
Цивільний позов представника потерпілого ТОВ «Венбест» ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Речові докази: оригінали квитанцій, рукописні записи, копії квитанцій, взаєморозрахунки з покупцями, зазначені у постанові слідчого СВ 3-го ВМ Шевченківського РУ ГУМВС України у м. Києві від 18 липня 2013 року, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Витрати, пов'язані із залученням експерта в сумі 588 грн., - віднести за рахунок держави.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя:
