Справа № 1313/3788/12 Головуючий у 1 інстанції: О.І. Бачун
Провадження № 11/783/749/13 Доповідач : Марітчак Т. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2013 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючогоМарітчака Т.М., суддів апеляційного судуГалина В.П. та Березюка О.Г., при секретаріОлексіву О.А.,за участю прокурораШахрайчук Н.І.,засудженогоОСОБА_6та його захисникаОСОБА_7розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляції прокурора прокуратури Миколаївського району Львівської області А. Пшенички, засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 18.04.2013 року, яким, -
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого в АДРЕСА_1 мешканця АДРЕСА_2, раніше судимого 20.10.2004 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 135, ст. 70 КК України до 10 років позбавлення волі, постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 29.04.2011 року умовно-достроково звільненого від відбування покарання на 2 роки 1 місяць 13 днів,
визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_6 частково приєднано не відбуте ним покарання за вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29.10.2004 року та остаточно, за сукупністю вироків, обрано покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі без конфіскації майна.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_6 залишено попередньо обраний у вигляді тримання під вартою. Вироком суду також вирішено питання з речовими доказами.
Вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 18.04.2013 року ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він 15.05.2012 року на прохання ОСОБА_9, який відбував покарання в Миколаївській ВК № 50, незаконно придбав у невстановленої слідством особи, з метою збуту, чотири таблетки медичного препарату «Субітекс В - 8», який містить біпронорфін, який відноситься до наркотичних засобів обіг яких обмежно, загальною масою біпронорфіну 0,0306 гр., незаконно зберігав їх з метою збуту, заховавши зазначені таблетки в пачку з під сигарет «Прима», незаконно перевіз їх з метою збуту в м. Львів і передав ОСОБА_10 з проханням подальшої їх передачі в місця позбавлення волі. Остання, не будучи ознайомлена про наявність в неї наркотичного засобу, 16.05.2012 року прибула в Миколаївську ВК № 50 та написала заяву на вручення для засудженого ОСОБА_11 передачі, однак під час огляду вказаної передачі були виявлені чотири таблетки медичного препарату «Субітекс В-8».
Не погоджуючись з вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 18.04.2013 року стосовно ОСОБА_6, прокурор прокуратури Миколаївського району Львівської області А. Пшеничка подав на нього апеляцію, в якій просить оскаржуваний вирок скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним за ч. 2 ст. 307 КК України та призначити йому, з врахуванням положень ст. 71 КК України, остаточне покарання у вигляді 8 (восьми) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Прокурор мотивує свою апеляцію тим, що призначене судом першої інстанції покарання засудженому ОСОБА_6, не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину, що суперечить вимогам ст. 372 КПК України (1960 року).
Крім цього, судом не враховано той факт, що ОСОБА_6 не визнав своєї вини, а його виступ в судових дебатах, під час якого він визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, можна трактувати лише, як спробу пом'якшити свою відповідальність за скоєне. Судом першої інстанції також не враховано того факту, що ОСОБА_6 вчинив новий тяжкий злочин в період умовно-дострокового звільнення від відбування призначеного судом покарання.
У своїх апеляціях засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 просять оскаржуваний вирок змінити, і на підставі ст. 69 КК України та пом'якшити призначене судом першої інстанції покарання, покликаючись на те, що Миколаївським районним судом не враховано низку обставин, що пом'якшують покарання засудженому, зокрема визнання ним вини у вчиненні інкримінованого йому злочину і щире каяття та наявність на утримання малолітньої дитини віком 8 місяців.
Заслухавши доповідача, прокурора про скасування оскаржуваного вироку суду першої інстанції і винесення нового вироку та призначення ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307, 71 КК України остаточного покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі, засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 про зміну вироку суду першої інстанції і призначення на підставі ст. 69 КК України засудженому покарання, колегія суддів вважає, що подані на вирок суду апеляції до задоволення не підлягають з наступних підстав.
Як убачається з оскаржуваного вироку суду першої інстанції, суд обґрунтовано прийшов до висновку про вчинення засудженим ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 307 КК України. В судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 визнав себе винним за ч. 2 ст. 307 КК України.
Засуджений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_7 не оспорюють правильність кваліфікації дій засудженого та його вини у вчиненні даного злочину. Не оспорюють правильність кваліфікації і інші учасники судового розгляду справи.
Покликання прокурора, на думку колегії суддів, на те, що призначене судом першої інстанції покарання засудженому ОСОБА_6, не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину, а судом не враховано той факт, що ОСОБА_6 не визнав своєї вини та вчинив новий тяжкий злочин в період умовно-дострокового звільнення від відбування призначеного судом покарання не ґрунтується на матеріалах справи та оскаржуваному вироку суду першої інстанції.
Так, з оскаржуваного вироку убачається, що суд першої інстанції, призначаючи покарання засудженому ОСОБА_6, врахував як тяжкість вчиненого ним злочину, так і вчинення злочину в період умовно-дострокового звільнення від відбування призначеного судом покарання за попереднім вироком суду (а.с. 179, на звороті).
Не ґрунтується на законі і покликання прокурора в апеляції на те, що ОСОБА_6 не визнав своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, оскільки, як убачається з протоколу судового засідання ОСОБА_6 в судових дебатах повністю визнав свою вину (а.с. 176).
Не відповідають дійсності і покликання засудженого ОСОБА_6 у своїй апеляції про те, що судом першої інстанції, при призначенні покарання, не враховано низки пом'якшуючих покарання обставин, зокрема визнання ним своєї вини та наявність у нього на утриманні малолітньої дитини, оскільки з оскаржуваного вироку суду убачається, що при призначенні покарання судом першої інстанції враховано характеристику засудженого за місцем проживання, визнання ним своєї вини та перебування на утриманні малолітньої дитини (а.с. 179, на звороті).
Не підлягають до задоволення, на думку колегії суддів, і апеляційні вимоги засудженого ОСОБА_6 та його захисника, в частині призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, оскільки з матеріалів справи вбачається, що засуджений ОСОБА_6 відбуваючи покарання за попереднім вироком і будучи умовно-достроково звільненим від його відбування, на шлях виправлення не став і під час умовно-дострокового звільнення вчинив новий умисний тяжкий злочин.
На підставі наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції призначив покарання засудженому ОСОБА_6 у відповідності до вимог ст. 65 КК України, врахувавши всі обтяжуючі і пом'якшуючі покарання обставини.
Колегія суддів також не виявила будь-яких порушень прав засудженого ОСОБА_6 під час досудового розслідування та судового розгляду даної справи, які б були підставами для зміни чи скасування оскаржуваного вироку.
Керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 377 КПК України (1960 року), колегія суддів, -
ухвалила:
відмовити в задоволенні апеляцій прокурора прокуратури Миколаївського району Львівської області А. Пшенички, засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7, а вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 18.04.2013 року стосовно ОСОБА_6 залишити без змін.
Судді:
підпис підпис підпис
Марітчак Т.М. Галин В.П. Березюк О.Г.
Копія відповідно до оригіналу.
Суддя апеляційного суду Т. Марітчак
