печерський районний суд міста києва
Справа № 757/686/13- к
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2013 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Ільєва Т.Г., за участю секретаря Хлуд А.Ю., прокурора Вернидуб Л.М., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо не внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 08.01.2013 звернуся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо не внесення відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. В обґрунтування поданої скарги ОСОБА_1 зазначає, що Генеральною прокуратурою України, після отримання його заяви від 04.01.2013 року про вчинення на його думку кримінальних правопорушень ОСОБА_2, не було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Посилаючись на вищезазначені обставини та положення ст.ст. 214, 303, 307 КПК України, ОСОБА_1 просить зобов'язати Генеральну прокуратуру України внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В судовому засіданні, яке відбулося 11.01.2013 року особа, яка подала скаргу ОСОБА_1 скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги, посилаючись на її необґрунтованість.
В судове засідання, яке відбулося 14.01.2013 року о 09 год.30 хв. особа, яка подала скаргу ОСОБА_1 не з'явився, про місце та час розгляду скарги повідомлявся належним чином.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи, що ОСОБА_1 про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, що є проявом принципу диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги за його відсутності на підставі наданих сторонами доказів.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 04.01.2013 року звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою про скоєне на його думку кримінальне правопорушення Генеральним прокурором України ОСОБА_2.
Згідно з ч.1 ст.214 КПК України, слідчий, прокурор, невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь - якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела (ч.5 ст.214 КПК України).
Відповідно до ч.1 ст.2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь - які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Незважаючи на те, що подану заяву ОСОБА_1 вважає «заявою про злочин», остання за своїм змістом та суттю не є повідомленням про злочин, оскільки не містить жодних даних про вчинення кримінального правопорушення Генеральним прокурором України ОСОБА_2, за викладених заявником доводів.
Крім того, незгода з рішенням керівника управління розгляду звернень та прийому громадян про наявність чи відсутність підстав для особистого прийому Генеральним прокурором України, не може бути визнана заявою про кримінальне правопорушення та підставою для порушення кримінального провадження.
Виходячи з викладеного, враховуючи, що заява ОСОБА_1 від 04.01.2013 року не відповідає вимогам ч.5 ст.214 КПК України, так як в ній не викладено обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення Генеральним прокурором України ОСОБА_2, слідчий суддя вважає, що скарга є необґрунтованою, тому відмовляє у задоволенні скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 305, 306, 307,309 КПК України, слідчий суддя,-
У Х В А Л И В :
В задоволені скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо не внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Т.Г.Ільєва
