АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
Колегія суддів Судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Семопядного В.О.
суддів Сербіна В.В., Піскун О.П.
при секретері Галюлько Т.О.
з участю прокурора Кальника О.М.
обвинуваченого ОСОБА_2
захисника ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
розглянула 03 жовтня 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження №12013040700001016 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2013 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Дніпропетровська, громадянин України, який має середню освіту, одружений, не працюючий, раніше судимий:
-27.09.1985 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ст.ст. 142 ч.3, 142 ч.2, 141 ч.3, 42, 43 КК України до 11 років 6 міс. позбавлення волі. Указом Президії Дніпропетровського обл. суду вирок змінений, рахувати засудженим до 9 років 6 міс. позбавлення волі;
-29.08.1997 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ст.ст. 81 ч.3, 89 ч.1, 42 КК України до 4 років позбавлення волі;
-12.06.2001 року Дніпропетровським райсудом Дніпропетровської обл. за ст.ст. 140 ч.2, 17, 140 ч.2, 42, 43 КК України до 2 років 6 міс. позбавлення волі;
-20.10.2003 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст.309 КК України до 1 року обмеження волі, ст.75 КК України на 1 рік;
-14.05.2005 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.263 КК України до 510 грн. штрафу;
-28.04.2006 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч.3 ст.185
__________________________________________________________________________
провадження 11кп/774/525/13 головуючий суддя 1 інстанції Румянцев О.П.
категорія ч. 1 ст. 115 КК України суддя-доповідач Семопядний В.О.
КК Украйни до 3 років позбавлення волі, ст.75 КК України з іспитовим строком на 2 роки;
-12.03.2007 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ст.ст. 185 ч.2, 71 КК України до 3 років 1 міс. позбавлення волі. Звільнився 24.02.2009 року умовно-достроково на 10 міс. 26 днів;
засуджений: за ч. 1 ст. 115 КК України до 9 років позбавлення волі.
Також зазначеним вироком з ОСОБА_2 стягнуто на користь потерпілої ОСОБА_4 матеріальний збиток 3098,74 гривень та моральну шкоду в розмірі 100000 гривень.
Як вбачається з вироку суду, ОСОБА_2, визнаний винним в тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 20 години 15 хвилин, знаходився поблизу кінцевої зупинки трамваю 9-го маршруту, яка розташована біля буд. 28 по вул. Молодогвардійській в м. Дніпропетровськ, де вживав лікеро-горілчані напої (пиво). Проходячи повз вищевказаної зупинки, тримаючи у лівій руці пляшку з пивом, зайшов на територію зупинки та вирішив посидіти на лавочці, розташованій на зупинці.
Зайшовши на територію зупинки ОСОБА_2 побачив раніше не знайомих йому ОСОБА_6, цивільну дружину ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та їх малолітнього сина ОСОБА_8, які сиділи на лавочці та сварилися між собою. ОСОБА_2 привітався з ОСОБА_7 та сів на лавочку поруч з ними, а ОСОБА_6, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, та збуджений сваркою з дружиною, на підґрунті раптово виниклих неприязних відносин, став чіплятись до ОСОБА_2, та почав виражатися на його адресу нецензурною лайкою, внаслідок чого між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 виникла сварка, під час якої ОСОБА_7 з малолітнім ОСОБА_8 пішли з зупинки. В ході сварки у ОСОБА_2, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, раптово виник умисел на протиправне заподіянні смерті ОСОБА_6
З метою реалізації свого злочинного умислу, ІНФОРМАЦІЯ_2, близько 20 години 20 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись на зупинці трамваю, біля будинку 28 по вул. Молодогвардійській в м. Дніпропетровську, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, витяг з кишені розкладного ножа, наблизився до ОСОБА_6, та тримаючи ножа у правій руці наніс ним один удар в область розташування життєво-важливих органів - ліву частину грудної клітини ОСОБА_6
В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_6, згідно висновку судово-медичної експертизи №704/107-Е від 09.05.2013 року, були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення грудей з ушкодженням серця, яке ускладнилося розвитком кардіогенного шоку, що за своїми ознаками відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, від яких ОСОБА_6 помер.
В апеляціях:
-обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок в частині призначеного йому покарання змінити, зменшити строк призначеного покарання до 7 років позбавлення волі. В обґрунтування своїх апеляційних вимог обвинувачений посилається на те, що суд першої інстанції при призначенні покарання не в повній мірі врахував те, що у нього на утриманні дружина-інвалід 3-ї групи та матір, ІНФОРМАЦІЯ_3, він сприяв в розкритті злочину, а також, що ініціатором конфлікту був сам потерпілий;
-захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 просить вирок суду в частині призначеного ОСОБА_2 покарання та стягнення моральної шкоди-змінити та зменшити його підзахисному покарання в межах санкції статті, а також зменшити розмір стягненої моральної шкоди на користь ОСОБА_4 до 50 000 гривен. Свої апеляційні вимоги захисник обґрунтовує тим, що суд при призначенні покарання його підзахисному не в повному обсязі врахував те, що ОСОБА_2 активно сприяв розкриттю злочину, щиро розкаюється, стан здоров'я останнього, у якого наявні тяжкі захворювання та необхідність частих обстежень на лікування, зокрема оперативних. Також судом не було враховано, що ОСОБА_2 проживає з матір'ю, якій на даний момент виповнилось 72 роки, за якою необхідно доглядати, а інших дітей у неї немає. Крім того, у ОСОБА_2 є дружина хвора на туберкульоз. Також захисник зазначає, що суд задовольняючи цивільний позов в повному обсязі в розмірі 100 000 гривень, не обґрунтував своє рішення, а також не врахував, що конфлікт у ОСОБА_2 з загиблим ОСОБА_6 був обопільний, потерпілий ображав ОСОБА_2 нецензурно та також наносив останньому удари;
Потерпіла ОСОБА_4 в своїх запереченнях на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 просить вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, посилаючись на те, що судом першої інстанції при призначенні покарання та визначення розміру моральної шкоди враховані всі обставини справи у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо задоволення цивільного позову в повному обсязі та необхідності призначення ОСОБА_2 покарання у виді 9 років позбавлення волі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора, обвинуваченого та його захисника, потерпілу, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Так як, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 115 КК України у апеляційній скарзі обвинуваченим та його захисником, не оспорюються, тому апеляційним судом не перевіряються.
Не є слушними, на думку колегії суддів, доводи апеляції захисника щодо необхідності зменшення розміру стягненої з обвинуваченого на користь потерпілої моральної шкоди, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, при призначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховуються вимоги розумності і справедливості. Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо обґрунтованості пред'явленого позову потерпілої та розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню, в повному обсязі врахував характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які перенесла потерпіла ОСОБА_4, їх тривалість, та обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення цивільного позову про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_2, а саме в розмірі 100 000 гривень. У зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення суми, яка підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Що стосується доводів обвинуваченого та його захисника щодо суворості призначеного ОСОБА_2 покарання, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, зважаючи на наступне.
Призначаючи ОСОБА_2 покарання у виді 9 років позбавлення волі, суд першої інстанції у відповідності до ст. 65 КК України, в повній мірі врахував ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_2 правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких; дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра не перебуває та перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом: «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіодів. Синдром залежності»; страждає рядом хронічних захворювань, свою вину визнав повністю; щиро кається, сприяв розкриттю злочину, що суд відніс до пом'якшуючих покарання ОСОБА_2 обставини; визнавши при цьому обставину, що обтяжує покарання-рецидив злочину. Виходячи з вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що саме таке покарання призначене ОСОБА_2 є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання новим злочинам та підстав для його зменшення немає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404,405,407 КПК України, судова колегія,
у х в а л и л а:
Вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2013 року щодо ОСОБА_2, залишити без змін.
Апеляції обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ впродовж трьох місяців з дня її проголошення, а особою, яка тримається під вартою, - в той же строк з дня вручення їй копії ухвали, шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції.
судді:
В.О. Семопядний В.В. Сербін О.П. Піскун
