«У цьому домі продовжують жити і українське село, і єврейське містечко, і витончена міська культура з легкою гірчинкою пісень Вертинського. Єврейська і українська традиції ніби сплелися у казковому і парадоксальному лукомор’ї», — так сказано в альбомі видатної скульпторки, члена Національної спілки художників України Ольги Рапай-Маркіш про її творчу майстерню.
Ці слова, як ніякі інші, підходять і до виставки «Ода життю», яку представив Чернігівський обласний художній музей імені Григорія Галагана в рамках IX Чернігівського міського фестивалю єврейської культури імені Шолом-Алейхема. Живопис, графіку, предмети декоративно-вжиткового мистецтва було виставлено з фондів музею та з фондів Національного університету «Києво-Могилянська академія» на радість шанувальникам трьох дивовижних авторок — світлої пам’яті Олени Лєвіної, Ганни Файнерман та Ольги Рапай-Маркіш.
Обійми матері в усіх народів дарують затишок і спокій (Олена Лєвіна). Фото автора
Кераміку пані Ольги шанувальники творчості називали прекрасним — світлим і камерним — світом, який вона виліпила сама. Її вироби справді ніби з іншого виміру — того, де немає зла, агресії й болю. Звідти її химерні, вугласті й непосидючі циркачі, які рухаються навіть застиглими у глині. А «Весняна мелодія» — та, з якою співає душа і огортає всю постать звуками-квітами. Прекрасне у своїй приземленій простоті ліплення «Біля криниці» — бабуся з обличчям старенького янгола, уособлення сільських жінок, які тримають на своїх плечах всю печаль і мудрість світу.
Весняна мелодія на струнах душі — втілення у глині Ольги Рапай-Маркіш
Ці та інші неповторні вироби Ольги Рапай ніби ілюструють вірші її батька відомого поета Переца Маркіша: «В безкрайній небосхил, в майбутнє —уперед! Всім людством наче в золотій гондолі!»