Цього року Карпати встановили рекорд за кількістю туристів, які заблукали в горах
У січні підрозділами гірської пошуково-рятувальної частини було здійснено понад 80 виїздів і виходів у гори, врятовано майже таку саму кількість людей, які опинилися в небезпеці. Ще понад 70 особам надано невідкладну долікарську допомогу.
На попередження не зважають
…Двоє сноубордистів із Києва і Полтави, незважаючи на сильний туман і знехтувавши попередженнями, подалися на гору Гемба Боржавського хребта. І потрапили під лавину. Одному вдалося надіслати SМS: повідомляв, що у нього зламані ноги, перебуває в лісі. Більше нічого про зниклих невідомо.
На допомогу їм рушили чотири групи рятувальників. Пошуки біля самої вершини нічого не дали, тож перебралися на протилежний бік Боржавського хребта. Довелося на 90 кілометрів обігнути хребет, під’їхавши з іншого боку автомобілем.
Рятувальникам на цій останній стадії довелося прориватися буреломами, зворами і потоками в обидва боки 35 кілометрів. Першого потерпілого, Дмитра, знайшли в одній із чотирьох лавин, які перед тим зійшли з Гемби. Його ледь чутне благання про допомогу почув хтось із рятувальників. Хлопець пролежав у снігу майже 28 годин! У нього виявлено відкриті переломи ніг (лікарі пізніше нарахували їх понад десять). Про силу звергнутого зі схилу снігу можна говорити з того, що сноуборд Дмитра зірваний із кріплень: їх вирвано «з м’ясом». Саме сноуборд, обертаючись, призвів до переломів ніг.
На зв’язаних із лиж і снігоступів ношах хлопця доправили в долину. І лише щасливий випадок допоміг групі, спускаючись долу, знайти й другого потерпілого. Його тіло буквально відкопували з-під снігу, а стан вказував на те, що шансів вижити не було: відкриті рани черевної порожнини, дихальні шляхи забиті снігом. Смерть настала миттєво в сніговій круговерті. За тілом Максима поверталися пізніше.
Той трагічний випадок був не першим. На третій день Різдва Христового в горах зник 24-річний громадянин Чеської Республіки. Його шукали більш як тиждень, але так і не знайшли. 19 січня не повернулися додому двоє туристів із Києва. Пошукові роботи тривали вісім днів, у них брали участь понад 150 чоловік та 15 одиниць техніки: гірським рятувальникам допомагали кінологи й піротехніки, лісники, правоохоронці й волонтери.
Без сторонньої допомоги життя можна втратити і серед «мирних» Карпат. Фото з сайту zk.mns.gov.ua
Хто забезпечить необхідним обладнанням?
Зниклих знайшли на горі Великий Верх уже мертвими. Хоч як дивно, але один із загиблих — киян, 60-річний Віктор Грищенко — був відомим українським альпіністом, майстром спорту міжнародного класу. До цього підкорював вершини Кавказу, Тянь-Шаню, Паміру. А життя втратив у невисоких і «мирних» Карпатах.
Усе це нагадує, якими непередбачуваними бувають гори в цей час. Водночас — спонукає і до висновків. Прагнучи адреналіну, мандрівники забувають про обережність. Часто саме вони — причина сходження лавин. Чи вартий адреналін, за яким сміливці рушають у гори, неймовірних зусиль десятків, а то й сотень рятувальників, хвилювань, сліз рідних і близьких?
Але постає й інше запитання: чому власники курортів, турфірм, які спрямовують або супроводжують туристів, не забезпечують їх усім необхідним обладнанням, яке додавало б безпеки?
В Австрії кожен, хто піднімається в гори, має на собі прилад, так званий біпс. З одного боку, ним легко керувати, з другого — сигнал від людини долинає навіть із-під снігу. В альпійській країні для туристів обов’язкові щоранкові інструктажі, як слід поводитися нагорі. За катанням лижників там спостерігають навіть із вертольота, який опиняється на місці події найпершим. Наближаються до такого рівня безпеки і в Словаччині.
У нас щодо цього, як кажуть, кінь не валявся. Але ж зимові туристи мали б отримувати від власників курортів гарантії безпеки. Мають право на більшу увагу до їхнього здоров’я і життя хоча б тому, що за це платять гроші. І чималі.
А робота рятувальників… Їм доводиться діяти з перевантаженнями, в екстремальних умовах. Сьогодні на одного закарпатського рятувальника припадає 318 квадратних кілометрів. Це майже в 20(!) разів більше, ніж, наприклад, у Словаччині або Чехії. Там один рятувальний пункт охоплює площу 15—20 квадратних кілометрів, завдяки чому до місця пригоди можна дістатися приблизно за годину. У нас це можуть бути і десятки годин, досить згадати останній приклад із сноубордистами. Додаткові витрати на безпеку окупляться збереженими життями.
P.S. Врятованому під вершиною Гемби київському туристу через переохолодження довелося частково ампутувати ногу. Попри цю втрату, він уже зареєстрував у Києві шлюб із коханою. А ось у іншого, який загинув у сніговому полоні, залишилася вдома 10-місячна дитина…
ДОВІДКА «УК»
