Творчість перемогла холод знищення
«Коли закінчується зима — з’являються квіти. Їх небагато. Але прийде літо — їх буде тисячі. Так і ми, художники: нас небагато, але прийде літо». Ці слова, як на мене, — своєрідний рефрен життя й водночас творчого заповіту українського художника світового значення Михайла Бойчука. Енциклопедії зазначають, що він став основоположником нового стилю монументального мистецтва, будованого на українських традиціях та європейських зразках, був фундатором вищої художньої освіти в Україні. 130 років тому Михайло Львович прийшов на білий світ у селі Романівка, що нині в Теребовлянському районі на Тернопіллі, а сталінський режим репресував та обірвав його земний шлях в одному з київських підвалів.
Як у природі після зими настає весна й літо, так і в суспільному житті після холодів знищення, забуття пробивається тепло світлої пам’яті та щирої вдячності. Вже наприкінці 80-х років минулого століття Тернопільщина стала повертати ім’я Михайла Бойчука. Тоді в місті над Серетом з’явилася нова творча формація «Хоругва», що об’єднала дев’ятеро тернопільських митців.
Коли 1991 року на Тернопіллі заснували премію ім. Михайла Бойчука, першими її лауреатами стали саме учасники «Хоругви». Певний час цієї відзнаки удостоювали кожні два роки, а з 2008-го — щорічно. Нині майже 20 художників, скульпторів — серед її лауреатів. Зокрема, варто хоча б назвати добре знаних нині у нашій країні Дмитра Стецька, Богдана Ткачика, Станіслава Ковальчука, Івана Сонсядла. Уперше всі лауреати вирішили зорганізувати спільну виставку в Тернополі та присвятити її 130-річчю від дня народження видатного художника. В експозиції представили живопис, портрети, скульптурні композиції, художнє фото.
