Про застосування до підозрюваної ОСОБА_6 в якості запобіжного заходу взяття під варту - Апеляційний суд Автономної Республіки Крим - Трофімцов А. І.

№ справа:0124/7922/2012Головуючий суду першої інстанції:Кайро№ провадження:10/0190/979/2012Доповідач суду апеляційної інстанції:Трофімцов А. І. _____________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБондарева В.К. СуддівТрофімцова А.І., Осоченко А.М. За участю прокурораБородіної І.Т. адвокатаОСОБА_5 розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі матеріал по апеляції прокурора на постанову Ялтинського міського суду АР Крим від 13 вересня 2012 року якою у відношенні

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, незаміжньої, працюючої директором ветеринарної клініки «Лонга-Віта» м. Ялта, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживаюча за адресою: АДРЕСА_2, не судимої,

підозрюваної у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, відмовлено в обрані міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

ВСТАНОВИЛА:

13 вересня 2012 року до Ялтинського міського суду АР Крим звернувся слідчий СВ ЯМУ ГУ МВС України в АР Крим Расчотнов з клопотанням про застосування до підозрюваної ОСОБА_6 в якості запобіжного заходу взяття під варту, мотивуючи тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчинені особливо тяжкого злочину, за який передбачена відповідальність у вигляді до 12 років позбавлення волі, вину не визнає, вводе слідство в оману, та перебуваючи на свободі, може перешкодити встановленню істини по справі, ухилитися від органів слідства та суду. Відповідно до постанови про порушення кримінальної справи ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчинене в особливо великих розмірах, а також повторно.

07 вересня 2012 року за фактом заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_7, за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України була порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_6

11 вересня 2012 року за фактом заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами Костеннікова за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України була порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_6

11 вересня 2012 року ОСОБА_6 затримана у порядку ст. 115 КПК України.

12 вересня 2012 року вказані кримінальні справи об'єднані в одне провадження.

13 вересня 2012 року постановою Ялтинського міського суду АР Крим в обрані міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що слідчим не було надано жодного доказу, яки б надавали підстави вважати, що ОСОБА_6 знаходячись на волі, може перешкоджати встановленню істини по справі, сховатися від слідства та суду. Крім того, суд першої інстанції посилається на те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується у разі крайньої необхідності, та коли цього вимагають обставини по справі, та таких особливих обставин судом встановлено не було.

В апеляції прокурор просить постанову суду скасувати, матеріали справи направити до того ж суду на новий судовий розгляд. Мотивує тим, що обставини, викладені у клопотанні слідчого про застосування до ОСОБА_6 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою були достатніми з посиланням на наявність вагомих підстав, але зауважені та вагомі слідчим данні, надані суду першої інстанції досліджені не були. Крім того, апелянт зазначив, що підозрювана у вчинені злочину ОСОБА_6 за ст. 190 ч. 4 КК України знаходячись на волі, має можливість тиснути на свідків, чи перешкодити встановленню істини по справі.

В запереченні на апеляцію прокурора адвокат ОСОБА_5 діюча в інтересах ОСОБА_6 просить визнати апеляцію прокурора такою, що не підлягає розгляду, мотивуючи це тим, що прокурором було порушено вимоги ст. 349 ч. 5 КПК України згідно з якими, апеляція прокурора повинна була подаватися безпосередньо до апеляційного суду АР Крим, тому можливо вважати, що не виконання вказаних вимог закону порушують прокурором строки апеляційного оскарження постанови Ялтинського міського суду АР Крим від 13 вересня 2012 року.

Заслухав доповідь судді, думку прокурора, який просив апеляцію задовольнити, а постанову суду скасувати, підозрювану ОСОБА_6 та її захисника, адвоката ОСОБА_5, яки просили апеляцію залишити без задоволення, а постанову суду без змін, перевірив матеріали справи і дослідивши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягає виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 148 КПК України запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

На підставі статті 150 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім обставин, зазначених у статті 148 КПК України, враховується тяжкість злочину, у вчинені якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання, та інші обставини що її характеризують. Взяття під варту як запобіжний захід у відповідності до ст. 155 КПК України може бути застосовано у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відмовляючи слідчому в обранні ОСОБА_6 міри запобіжного засобу у вигляді тримання під вартою суд першої інстанції посилається на те, що слідчим не було надано жодного доказу, яки б надавали підстави вважати, що ОСОБА_6 знаходячись на волі, може перешкоджати встановленню істини по справі, сховатися від слідства та суду, та на те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується у разі крайньої необхідності, та коли цього вимагають обставини по справі, та таких особливих обставин судом встановлено не було.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується у разі крайньої необхідності і як крайній захід, коли цього вимагають особливі обставини конкретної справи. Із матеріалів справи вбачається, що наміру ухилятися від слідства та суду ОСОБА_6 не має, та з'являється на першу вимогу слідчого. Обрання ОСОБА_6 міри запобіжного заходу у вигляді тримання її під вартою колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи та поданні слідчого не має даних, та жодних підстав окрім тяжкості інкримінуємого ОСОБА_6 злочину для обрання стосовно підозрюваної міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При зазначених обставинах по справі судом першої інстанції вірно вказано про те, що лише тяжкість вчиненого злочину не може бути підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту із посиланням на Конвенцію про захист прав людини і його основних свобод 1950 року.

Твердження прокурора лише про тяжкість злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_6 вже дослідженні при обранні міри запобіжного заходу у суді першої інстанції та їм дана належна правова оцінка, при цьому нових вагомих підстав для скасування постанови суду першої інстанції прокурором надано не було, на підставі чого колегія суддів вважає, про необхідність залишити апеляцію прокурора без задоволення, а постанову суду без змін.

керуючись ст.ст.365-366, 382 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора - залишити без задоволення.

Постанову Ялтинського міського суду АР Крим від 13 вересня 2012 року якою відмовлено у застосуванні міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 - залишити без змін.

Судді