Справа № 2609/22842/12
№ 2-6218/12
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2012 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Бурлака О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на майно, нажите у шлюбі, та поділ майна подружжя, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2012 року представник позивача звернувся до суду із зазначеною позовною заявою.
Ухвалою суду від 01 жовтня 2012 року позовну заяву було залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних судом недоліків. Крім того, позивачу було роз'яснено, що в разі невиконання вимог суду, позовну заяву буде визнано неподаною і повернуто йому.
Відповідно до ухвали суду від 01 жовтня 2012 року, позовна заява за формою та змістом не в повному обсязі відповідала загальним вимогам ст. 119 ЦПК України, а саме: суду було незрозумілим з яких міркувань виходив позивач, визначаючи ціну позову 480 000,00 грн. щодо вимог майнового характеру, яка відповідно до вимог чинного законодавства визначається виходячи з ринкової вартості спірного майна, тобто спірної ? частини квартири, на яку просить визнати право власності позивач.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 80 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування -вартістю майна.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір», який набрав чинності 01.11.2011 року, для позовних заяв майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.
Згідно ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір встановлюється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У порушення зазначених вимог закону позивачем не було обґрунтовано ціну позову, не було зазначено дійсної вартості спірного нерухомого майна на момент пред'явлення позову та судовий збір позивачем було сплачено у неповному обсязі, а саме: до позовної заяви додано квитанцію, яка підтверджує сплату судового збору в розмірі 3 053,50 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 80 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Враховуючи те, що позивачем не було зазначено дійсної вартості спірного майна на момент пред'явлення позову, а тому в порядку ч. 2 ст. 80 ЦПК України, суд визначив судовий збір в розмірі 3 219,00 грн. з наступним поверненням переплаченого судового збору, при вирішенні справи, у разі незгоди сторін.
Таким чином, позивачу необхідно було доплатити суму судового збору, виходячи з вимог майнового характеру, за мінусом вже сплаченої в розмірі 3 053,50 грн.
Крім того, матеріали позовної заяви містили клопотання про накладення арешту (забезпечення позову).
Згідно з вимогами ст. 151 ЦПК України до заяви про забезпечення позову додається документ, що підтверджує сплату судового збору. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір», який набрав чинності 01.11.2011 року, для заяви про забезпечення доказів або позову судовий збір становить 0,1 відсоток мінімальної заробітної плати (107,30 грн.).
Проте, позивачем до заяви про забезпечення позову всупереч вимогам ст. 151 ЦПК України не було додано документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі, встановленому законом України «Про судовий збір».
Згідно ч. 8 ст. 119 ЦПК України якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.
З матеріалів справи вбачалося, що позовна заява подана представником позивача за довіреністю ОСОБА_4 Однак, до матеріалів позовної заяви не було додано належним чином засвідченої копії довіреності, виданої позивачем ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_4 від 25.07.2011 року, відповідно до умов Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої наказом Міністерства закордонних справ України від 04.06.2002 року №113, а також наказу Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України від 05.12.2003 року №237/803/151/5 «Про затвердження Правил проставлення апостиля на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав».
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду про залишення позовної заяви без руху від 01 жовтня 2012 року була отримана представником позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_4 08.10.2012 року, що підтверджується відповіднім зворотнім поштовим повідомленням, яке міститься в матеріалах справи.
11 жовтня 2012 року представником позивача через канцелярію суду було подано уточнену позовну заяву на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 01 жовтня 2012 року, однак вимоги ухвали суду від 01 жовтня 2012 представником позивача виконані не в повному обсязі.
Відповідно до ухвали суду від 01 жовтня 2012 року судом було визначено судовий збір за подачу позовної заяви про визнання права власності на майно, нажите у шлюбі, та поділ майна подружжя в розмірі 3 219,00 грн. з наступним поверненням переплаченого судового збору, при вирішенні справи, у разі незгоди сторін. Як вбачається з матеріалів справи, при подачі позовної заяви до суду представником позивача було сплачено суму судового збору у розмірі 2 955,00 грн., що підтверджується відповідною квитанцією № ПН1302 від 23.11.2011 року. На виконання вимог ухвали суду від 01.10.2012 року представником позивача було доплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 164,00 грн., що підтверджується відповідною квитанцією № ПН1938 від 10.10.2012 року.
Згідно ч. 2 ст. 121 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що представник позивача в зазначений строк не виконав усіх перелічених в ухвалі вимог, а саме не в повному обсязі сплатив суму судового збору визначеного судом відповідно до ухвали суду від 01.10.2012 року, вважаю, що дану позовну заяву про визнання права власності на майно, нажите у шлюбі, та поділ майна подружжя, - слід вважати неподаною та повернути позивачу.
Керуючись Законом України «Про судовий збір», та на підставі ст. 80, ч. 2 ст. 121, 208-210, 294 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на майно, нажите у шлюбі, та поділ майна подружжя -визнати неподаною та повернути позивачу, що не позбавлений права на повторне звернення до суду з позовом у загальному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Солом'янського
районного суду м. Києва О.В. Бурлака
