Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/778/24/14 Головуючий у 1 інстанції: Котляр А.М,
Суддя-доповідач: Дашковська А.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«21» січня 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бондаря М.С.,
суддів: Дашковської А.В.,
Подліянової Г.С.,
при секретарі: Свинаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Територіальної громади в особі Запорізької міської ради та Міського комунального підприємства «Основаніє» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Територіальної громади в особі Запорізької міської ради, Міського комунального підприємства «Основаніє», третя особа: Хортицький районний відділ у м. Запоріжжі Управління державної міграційної служби в Запорізькій області, про визнання права користування житловим приміщенням, зобов'язання укладення договору найму,
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою до Територіальної громади в особі Запорізької міської ради, МКП «Основаніє», третя особа: Відділ у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Хортицького РВ ЗМУ ГУМВС України в м. Запоріжжі, про визнання права користування житловим приміщенням, зобов'язання укладення договору найму.
Зазначила, що її сестра ОСОБА_4 була наймачем квартири АДРЕСА_1. З літа 2011 року ОСОБА_4 постійно хворіла, а коли стало відомо, що у неї онкологічне захворювання, в кінці жовтня - на початку листопада 2011 року на прохання ОСОБА_4 позивачка переїхала до неї для постійного проживання, щоб доглядати за нею та вести сумісне господарство.
На прохання ОСОБА_4 знялась з обліку з місця реєстрації в с. Підгорне Василівського району Запорізької області, щоб стати на реєстраційний облік за місцем проживання сестри.
15 травня 2012 року сестра видала їй нотаріальну довіреність, в якій, в тому числі, було вказано, що ОСОБА_4 вповноважує бути її представником у відповідних житлово-експлуатаційних та житлово-комунальних установах та інших державних установах з питань приватизації житла. 19 травня 2012 року звернулась з письмовою заявою на ім'я начальника СРРЦ №2 від імені ОСОБА_4 на реєстрацію за місцем проживання сестри. На час звернення з заявою ОСОБА_4 потребувала постійного догляду після перенесеної по онкологічним показникам операції 06 березня 2012 року. Цей догляд і лікування здійснювала позивачка за їхні з сестрою спільні кошти.
Однак, на час подання позовної заяви відповідь від житлово-комунальної установи про те, на якій правовій підставі відмовлено в реєстрації, не отримана.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Поховання здійснювалось за рахунок позивачки. Також вона проживає в квартирі померлої та сплачує комунальні послуги.
Вважає, що вселившись в квартиру до сестри більш ніж за півроку до її смерті як член сім'ї і ведучи з нею спільне господарство, вона набула право користування квартирою АДРЕСА_1
Просила визнати за нею право користування квартирою АДРЕСА_1 зобов'язати МКП «Основаніє» укласти з нею договір найму зазначеної квартири, доручити Відділу у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Хортицького РВ ЗМУ ГУМВС України в м. Запоріжжі здійснити її реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2013 року замінено третю особу Відділ у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Хортицького РВ ЗМУ ГУМВС України в м. Запоріжжі на належну - Хортицький районний відділ у м. Запоріжжі Управління державної міграційної служби в Запорізькій області.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2013 року позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_3 право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1
Зобов'язано МКП «Основаніє» укласти з ОСОБА_3 договір найму квартири АДРЕСА_1.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, представник Територіальної громади в особі Запорізької міської ради та МКП «Основаніє» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що однокімнатна квартира АДРЕСА_1 належить до державного житлового фонду, не приватизована, знаходиться у повному господарському віданні та обслуговуванні МКП «Основаніє».
В спірній квартирі, починаючи з 22.04.1994 року, постійно проживала та була зареєстрована ОСОБА_4, що підтверджується відміткою в її паспорті про її реєстрацію (а.с 29).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 була хворою на онкологічне захворювання, що підтверджується наступною медичною документацією: випискою з історії хвороби №742; виписним епікризом з історії хвороби №1664; консультативним висновком спеціаліста №591; медичними довідками (а.с. 8,9, 14, 15, 26).
За змістом довідок, виданих Комунальною установою Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня №9, ЛКК КУ «Центральна поліклініка №1», ОСОБА_5 потребує постійного стороннього догляду (а.с. 8,26).
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 є рідними сестрами (а.с. 16-18).
Судом також встановлено, що з жовтня 2011 року ОСОБА_4 почала хворіти, сестра померлої - ОСОБА_3 часто приїжджала та допомагала своїй сестрі по господарству, сплачувала за комунальні послуги, оскільки інших родичів у ОСОБА_4 не було, а в лютому 2012 року ОСОБА_3 остаточно переїхала жити до сестри.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 була знята з реєстрації у м. Василівці 15.05.2012 року, що підтверджується талоном зняття з реєстрації місця проживання в Україні, в графі «вибуття» якого вказана адреса: АДРЕСА_1 (а.с. 26).
15 травня 2012 року ОСОБА_4 було видано довіреність на ім'я ОСОБА_3, якою вона уповноважила останню представляти її інтереси у відповідних житлово-експлуатаційних та житлово-комунальних установах, органах приватизації, При цьому, адресою реєстрації ОСОБА_3 в цій довіреності зазначено квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 25).
19.05.2012 ОСОБА_3, на підставі виданого ОСОБА_4 доручення, звернулась із заявою про реєстрацію місця проживання в спірній квартирі, яка була перевірена та прийнята паспортистом Хортицького ПВ ОСОБА_7, про що свідчить її підпис під заявою (а.с. 27).
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Хортицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції 13.06.2012 року, актовий запис № 211. Відповідно довідки від ІНФОРМАЦІЯ_1, виданої КУ «Центральна поліклініка №1» Хортицького району, причиною смерті ОСОБА_4 є раптова інтоксикація, рак яєчників (а.с. 22).
З листа восьмої Запорізької державної нотаріальної контори від 20.02.2012 року № 461/01-16 вбачається, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 спадкоємці до нотаріальної контори не звертались, спадкова справа не заводилась (а.с.76-77).
На підставі розпорядження №799 від 15.06.2012 року, виданого ПАТ «Запоріжтрансформатор», де працювала за життя ОСОБА_4, позивачу ОСОБА_8, як члену сім'ї, була сплачена допомога на поховання у розмірі 1500 грн. (а.с. 11).
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 112,113), рішення щодо отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 116), ОСОБА_3 у власності будь-якого нерухомого майна не має.
Пленум Верховного Суду України в п.9 постанови «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України» роз'яснив, що, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди, як член сім'ї наймача , або ж для відмови їй у цьому.
Однак, відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування житловим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення вимог ОСОБА_3 до Територіальної громади в особі Запорізької міської ради, Міського комунального підприємства «Основаніє», третя особа: Хортицький районний відділ у м. Запоріжжя Управління державної міграційної служби в Запорізькій області, про визнання права користування житловим приміщенням, зобов'язання укладення договору найму, суд першої інстанції вірно застосував до спірних правовідносин положення ст.ст. 64,65,106 Житлового Кодексу УРСР, ч.2 ст. 824 ЦК України та дійшов обгрунтованого висновку, що, оскільки позивач вселилась та проживала в спірній квартирі за згодою наймача ОСОБА_4, як член сім'ї, це приміщення було постійним місцем їх проживання, вона має право на користування житлом у розумінні ст. 64 ЖК УРСР.
Довід апеляційної скарги про те, що з листопада 2011 року ОСОБА_3 не мешкала із сестрою, оскільки ОСОБА_4 до 06.03.2012р. не хворіла, колегія судів вважає неприйнятним, оскільки саме у виписному епікризі з історії хвороби №1664 від 20.04.2012 року, на який посилається апелянт, зазначено, що ОСОБА_4 вважає себе хворою з вересня 2011року, коли з'явились скарги на біль внизу живота, тяжкість, збільшення живота, виявлена слабкість (а.с.14).
Колегія суддів вважає також неприйнятними твердження апеляційної скарги про те, що більшу частину хвороби ОСОБА_4 знаходилась у лікарні, а тому не потребувала сторонньої допомоги. В довідках, виданих Комунальною установою Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня №9, ЛКК КУ «Центральна поліклініка №1», зазначено, що стан ОСОБА_4 стабільно тяжкий, хвора потребує постійного стороннього догляду.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_3 офіційно не працювала, не мала доходів, а тому не могла нести витрати, а як наслідок, вести з сестрою спільне господарство, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки за матеріалами справи позивач до теперішнього часу сплачує житлово - комунальні послуги по спірній квартирі, про що свідчать квитанції по їх сплаті.
Твердження апелянта про те, що позивач зберегла за собою право користування житлом за адресою: АДРЕСА_2 спростовується талоном зняття з реєстрації місця проживання в Україні (а.с. 26). Крім того, доводи апеляційної скарги є суперечливими, оскільки апелянт одночасно вказує на те, що ОСОБА_3 зберегла за собою право користування за двома адресами: АДРЕСА_2 та в с.Підгірне Василівького райну, де позивач, начебто, проживала з батьками. При цьому, зазначаючи в апеляйіній скарзі про те, що ОСОБА_3 проживала з батьками в с.Підгірне Василівького райну та зберегла за собою право користування цим приміщенням, апелянт заперечує той факт, що вона припинила шлюбні відносини з чоловіком.
Безпідставним є довід апеляційної скарги про те, що факт поховання ОСОБА_4 у м.Василівка свідчить, що ОСОБА_3 не проживала з сестрою у спірній квартирі. Як вбачається зі Свідоцтва про смерть ОСОБА_4, Серія НОМЕР_1, виданого Хортицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції 13 червня 2012 року місцем смерті ОСОБА_4 є Хортицький район м.Запоріжжя (а.с.22).
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду першої інстанції та не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
За таких обставин колегія вважає, що ухвалене в справі судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 310, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Територіальної громади в особі Запорізької міської ради та Міського комунального підприємства «Основаніє» відхилити.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2013 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
