Справа № 291/96/13- ц
У К Р А Ї Н А
Ружинський районний суд Житомирської області
РІШЕННЯ
І м е н е м У к р а ї н и
13.08.2013
Ружинський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого -судді Митюк О.В.,
за участю секретаря - Геваркової Д.С.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Кравчука В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ружині цивільну справу за позовом
ОСОБА_3
до Приватного сільськогосподарського підприємства імені Цюрупи, третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Житомирської регіональної філії Центру ДЗК
про визнання недійсним договору оренди землі та додаткової угоди,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_3 звернувся до Приватного сільськогосподарського підприємства імені Цюрупи, з вищевказаним позовом, в якому зазначив, що є власником земельної ділянки, розташованої на території Верхівнянської сільської ради Ружинського району Житомирської області та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказана земельна ділянка знаходяться в користуванні у відповідача відповідно до договору оренди землі укладеного 22.08.2006р. та додаткової угоди до договору оренди від 29.01.2009 року від його імені з ПСП імені Цюрупи. Вважає даний договір та угоду недійсними, оскільки між сторонами не було досягнуто всіх істотних умов договору оренди, а саме: в пунктах 2-7 розділу «Об»єкт оренди» не зазначено кадастровий номер та розмір земельної ділянки, в пункті 14 розділу «Орендна плата» не зазначено розміру пені, в пункті 26 розділу «Обмеження (обтяження), щодо використання земельної ділянки не зазначено чи встановлені обмеження (обтяження) на орендовану земельну ділянку, в пункті 32 розділу «Ризик випадкового пошкодження або знищення об»єкта оренди чи його частини» не визначено сторони, яка буде нести ризик випадкового пошкодження або знищення об»акта оренди чи його частини, а тому просить суд визнати цей договір оренди землі, та додаткову угоду недійсними.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, пояснивши, що при підписанні даного договору оренди землі та додаткової угоди до договору оренди землі сторонами було досягнуто всіх істотних умов та даний договір було зареєстровано в ДЗК. Тому підстав для визнання договору оренди землі та додаткової угоди недійсними немає.
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Житомирської регіональної філії Центру ДЗК в судове засідання не з»явилася, належним чином повідомлена, причини неявки, суду не повідомила.
Суд, вислухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №116437, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 3.6024 га, розташованої на території Верхівнянської сільської ради Ружинського району Житомирської області та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва(а.с.8).
22 серпня 2006 року між ОСОБА_3 та ПСП ім.Цюрупи, було укладено договір оренди землі, відповідно до якого в оренду відповідачу передавалась вищевказана належна позивачу земельна ділянка. Зазначений договір 22.08.2006р. було зареєстровано Ружинським відділом Житомирської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру у Державному реєстрі земель за № 040622100016 (а.с.9-10). 29 січня 2009 року між ОСОБА_3 та ПСП ім.Цюрупи, було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 22.08.2006 року, яку було зареєстровано Ружинським відділом Житомирської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру у Державному реєстрі земель за № 040922100623 (а.с.11)., З пояснень представника позивача встановлено та не заперечується відповідачем те, що земельною ділянкою, належною ОСОБА_3 на данний час користується ПСП ім.Цюрупи.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».
Відповідно до положень ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 статті 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди укладається у письмовій формі, статтею 18 Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки, укладений у письмовій формі, пройшов відповідну державну реєстрацію, позивач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення позивача було спрямоване на укладання договорів оренди.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Згідно із ст. ст. 16, 18, 19 Закону України "Про оренду землі" договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Частиною 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Як вбачається з досліджуваного договору оренди землі від 22.08.2006 року в пунктах 2-7 розділу «Об»єкт оренди» не зазначено кадастровий номер та розмір земельної ділянки, в пункті 14 розділу «Орендна плата» не зазначено розміру пені, в пункті 26 розділу «Обмеження (обтяження), щодо використання земельної ділянки не зазначено чи встановлені обмеження (обтяження) на орендовану земельну ділянку, в пункті 32 розділу «Ризик випадкового пошкодження або знищення об»єкта оренди чи його частини» не визначено сторони, яка буде нести ризик випадкового пошкодження або знищення об»акта оренди чи його частини, що є істотними умовами договору оренди землі згідно Закону України "Про оренду землі".
Укладений договір визнається недійсним на підставі статті 215 ЦК України при недодержанні сторонами вимог, встановлених частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог позивача та визнає вищевказаний договір оренди землі недійсним.
Оскільки додаткова угода до договору оренди від 29.01.2009 року, укладена між ОСОБА_3 та з ПСП імені Цюрупи є додатком до договору оренди землі від 22.08.2006 року, тому суд також задовольняє дану вимогу та визнає додаткову угоду до договору оренди землі недійсною.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним по справі судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про оренду землі», ст..ст. 203, 205, ст.215-216ЦК України, ст.ст.10,11, ч.1 ст.60, ч.1 ст.88, ст.ст.209, 212,214-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати недійсним договір оренди землі загальною площею 3.6024 га укладений 22 серпня 2006 року між ОСОБА_3 та Приватним сільськогосподарським підприємством імені Цюрупи, та зареєстрований Ружинським відділенням Житомирської регіональної філії центру державного земельного кадастру 22.08.2006 року у Державному реєстрі земель за №040622100016.
Визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 22.08.2006 року, укладену 29 січня 2009 року між ОСОБА_3 та Приватним сільськогосподарським підприємством імені Цюрупи, та зареєстрований Ружинським відділенням Житомирської регіональної філії центру державного земельного кадастру 15.06.2009 року у Державному реєстрі земель за №040922100623.
Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства імені Цюрупи, на користь ОСОБА_3 судовий збір, сплачений ним при подачі позовної заяви до суду в сумі 512.7 грн.(П»ятсот дванадцять гривень 70 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, яка не була присутня в судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий суддя О. В. Митюк.
