КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-10732/11 Головуючий у 1-й інстанції: Майборода С.М.
Суддя-доповідач: Троян Н.М.
УХВАЛА
Іменем України
"15" січня 2013 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Троян Н.М.,
суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування та щорічної допомоги на оздоровлення, внаслідок катастрофи на ЧАЕС,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок і виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування та щорічної допомоги на оздоровлення, внаслідок катастрофи на ЧАЕС
Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 жовтня 2011 року позов задоволено, визнано протиправними дії відповідача щодо не відмови у перерахунку і виплаті позивачу допомоги на оздоровлення в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, у зоні гарантованого добровільного відселення відповідно до ст.ст.37,48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області провести перерахунок та виплату позивачу щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, у зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі, 40% мінімальної заробітної плати, встановленого Законами України «Про державний бюджет України на 2010 рік», «Про державний бюджет на 2011 рік», Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», згідно ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 16.01.2011 року по 12.07.2011 року, з урахуванням виплачених сум за вказаний період та зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2010 рік, як постраждалому від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, встановленого Законами України «Про державний бюджет України на 2010 рік», «Про державний бюджет на 2011 рік», Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції, що діяла до 01.01.2008 року та провести необхідні виплати на користь позивача з урахуванням виплачених сум
Не погоджуючись з судовим рішенням, Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації подавлоапеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації, є постраждалою внаслідок Чорнобильській катастрофи 1 категорії, інвалідом 3 групи, та одержує компенсаційні виплати відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(а.с.1,7).
Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Апеляційна інстанція погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати;
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (частина 2 статті 46 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру виплати одноразової компенсації позивачу як особі яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції підлягає стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Крім того, закріплення у статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідного положення, яким передбачено, що порядок обчислення одноразової компенсації особам, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції визначається Кабінетом Міністрів України, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України має визначати зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.
Відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», громадянам, що проживають у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;
Всупереч ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»Позивачу щомісячна грошова допомога виплачувалась відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України та Закону України «Про державний бюджет на відповідний рік».
З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України Відповідач неправомірно виплачував щомісячну грошову допомогу в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 37 зазначеного Закону.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок та виплату щомісячної грошової допомоги у розмірі, визначеному ст. 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 16.01.2011 року по 12.07.2011 року, з урахуванням виплачених сум за вказаний період
Зі змісту ст. 159 КАСУ України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 2, 122, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 жовтня 2011 року -без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий судя Троян Н.М.
Судді: Костюк Л.О.
Твердохліб В.А.
Головуючий суддя Троян Н.М.
Судді: Костюк Л.О.
