Справа № 369/2925/13-ц Головуючий у І інстанції Ковальчук Л.М.Провадження № 22-ц/780/1118/14 Доповідач у 2 інстанції Волохов Категорія 26 14.05.2014
РІШЕННЯ
Іменем України
08 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Волохова Л.А.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,
при секретарі Химинець Н.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства "Банк Таврика" на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором і звернення стягнення на майно, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», третя особа ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки від 28 грудня 2007 року, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним додатку № 4 до кредитного договору № 711-Ф від 12 квітня 2011 року та зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2013 року ПАТ «Банк «Таврика» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором і звернення стягнення на майно, посилаючись на те, що 28 грудня 2007 року між АБ «Таврика», правонаступником якого є ПАТ «Банк Таврика», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 711-Ф, відповідно до умов якого, позичальнику ОСОБА_1 був наданий кредит в розмірі 713 230,00 гривень, з процентною ставкою 19,5% річних та строком користування кредитними коштами до 27 грудня 2017 року, цільове використання кредитних коштів- для будівництва будинку.
У подальшому між банком та ОСОБА_1 були укладені додаткові угоди до кредитного договору, а саме: додаткова угода № 1 від 02.06.2008 року, в якій змінювався п. 1.2 кредитного договору, згідно якого позичальник сплачує 20 % процентів річних від суми наданого кредиту та встановлювався новий графік погашення кредиту згідно додатку № 2. Додатковою угодою № 2 від 31.10.2008 року - змінювався п. 1.2 кредитного договору, згідно якого позичальник сплачує 23 % процентів річних від суми наданого кредиту та встановлений новий графік погашення кредиту згідно додатку № 3 до кредитного договору. Згідно умов додаткової угоди № 3 від 12.07.2011 року переносилась сплата заборгованості за процентами згідно графіку погашення- додаток № 4 до кредитного договору.
Видача банком кредитних коштів відповідно до умов п. 2.1.2 кредитного договору здійснювалась шляхом видачі готівки з каси банку або безготівковим перерахуванням, за реквізитами, наданими позичальником.
Факт видачі цих кредитних коштів підтверджується випискою (роздруківкою) з позичкового рахунку позичальника та відповідно заявками на видачу кредиту в рахунок кредитної лінії (заявки та меморіальні валютні ордери додаються).
Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором перед ОСОБА_1 в повному обсязі.
З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором з усіма змінами та доповненнями до нього, між АТ «БАНК «ТАВРИКА» та ОСОБА_2, майновим поручителем був укладений договір іпотеки від 28 грудня 2007 року, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за номером 3679, заборона відчуження за № від 28.12.2007 року, відповідно до якого майновим поручителем було передано у іпотеку нерухоме майно, а саме: земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить майновому поручителю на праві власності, що підтверджується Державним актом на право власності на землю ІІ-КВ №002036, виданого Петрушківською сільською радою, Києво-Святошинського району, Київської області 20.10.2001 року на підставі рішення виконкому Петрушківської сільської ради народних депутатів від 27.01.2001 року №8/5, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №713, загальною площею земельної ділянки 0,1943 гектарів в межах згідно з планом передана для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель.
Згідно Висновку оцінювача про вартість земельної ділянки, виданого ТОВ «ІНВЕСТКОН» від 12.11.2007 року, вартість земельної ділянки становить - 1 018 900,00 грн.
Незважаючи на прийняті банком заходи по добровільному погашенню боргу, зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 не виконуються. Згідно умов п. 6.2 кредитного договору за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та процентах передбачена відповідальність позичальника у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення.
Враховуючи положення п. 5.2. кредитного договору, укладеного з ОСОБА_1, відповідно до якого кредит, наданий кредитором, забезпечується також всім майном та коштами позичальника, на які може бути звернено стягнення в порядку встановленому законодавством України, банк набув законного права в судовому порядку вимагати стягнення суми заборгованості за кредитним договором № 711 -Ф від 28.12.2007 року, яка станом на 26 березня 2013 року становить: строкова заборгованість по кредиту-520 434,80 грн., прострочена заборгованість по кредиту складає-18 000,00 грн., строкова заборгованість по процентам складає- 22 237,78 грн., прострочена заборгованість по процентам складає- 26 320,81 грн., заборгованість по сплаті пені по простроченому кредиту складає - 715,06 грн., заборгованість по сплаті пені по простроченим процентам складає -1 493.04 грн. Загальна заборгованість за кредитним договором № 711-Ф від 28.12.2007 року складає - 589 201,49 грн.
Умови кредитного договору ОСОБА_1 не виконує, банком неодноразово направлялися боржнику і майновому поручителю - іпотекодавцю повідомлення з вимогою погашення боргу за кредитним договором, вимоги банку ні позичальником, ні іпотекодавцем не виконані.
Правом банку є дострокове стягнення з ОСОБА_1 суми боргу, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно умов п. 2.2.5 кредитного договору та п. 6.2 договору іпотеки у разі несплати позичальником банку будь-якої суми у строк і порядку, як це встановлено в кредитному договорі. Такі умови договору не суперечать чинному законодавству України та надають право банку - іпотекодержателю у разі невиконання боржником основного зобов'язання задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно постанови Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Таврика» від 20 березня 2013 року № 97 запроваджено процедуру ліквідації банку.
Враховуючи викладене, позивач ПАТ «Банк «Таврика» просив стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Таврика» суму заборгованості за Кредитним договором № 711-Ф від 28.12.2007 року, нараховану станом на 26 березня 2013 року: строкова заборгованість по кредиту - 520 434,80 грн., прострочена заборгованість по кредиту - 18 000,00 грн., строкова заборгованість по процентам складає - 22 237,78 грн., прострочена заборгованість по процентам складає - 26 320,81 грн., заборгованість по сплаті пені по простроченому кредиту складає - 715,06 грн., заборгованість по сплаті пені по простроченим процентам - 1 493,04 грн.
Загальна заборгованість по Кредитному договору № 711-Ф від 28 грудня 2007 року складає - 589 201,49 грн. за рахунок належного ОСОБА_1 всього майна на яке може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України, а також за рахунок заставного майна, що належить ОСОБА_2, а саме: земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_2 - майновому поручителю на праві власності, що підтверджується Державним актом на право власності на землю ІІ-КВ №002036, виданого Петрушківською сільською радою, Києво- Святошинського району Київської області 20.10.2001 року на підставі рішення виконкому Петрушківської сільської ради народних депутатів від 27.01.2001 року № 8/5, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 13, загальною площею земельної ділянки 0,1943 гектарів в межах згідно з планом передана для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, шляхом продажу майна на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, що буде встановлена на підставі оцінки суб'єкту оціночної діяльності в процедурі виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
У квітні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ «Банк Таврика», третя особа ОСОБА_1, про визнання недійсним договору іпотеки від 28 грудня 2007 року, посилаючись на те, що 28 грудня 2007 року між АБ «Таврика», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Таврика», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 711-Ф.
Відповідно до умов п. 1.1. кредитного договору банк надав позичальнику споживчий кредит в сумі 713230,00 грн., терміном з 28 грудня 2007 року до 27 грудня 2017 року включно.
Відповідно до умов п. 1.2. Договору позичальник сплачує 19.50 % процентів річних від суми наданого кредиту.
Згідно умов п. 5.1. Договору забезпеченням своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливої неустойки (пені та штрафів), згідно даного договору є: іпотека земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору іпотеки від 28.12.2007 року, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі та належить ОСОБА_2, згідно іпотечного договору від 28 грудня 2007 року.
Між банком та позичальником було укладено додаткові угоди до кредитного договору, а саме: додаткова угоду № 1 від 02.06.2008 року - змінювався п. 1.2. кредитного договору, згідно якого позичальник сплачує 20 % процентів річних від суми наданого кредиту та встановлювався новий графік погашення кредиту згідно додатку № 2. Додатковою угодою № 2 від 31.10.2008 року змінювався п. 1.2. кредитного договору, згідно якого позичальник сплачує 23 % процентів річних від суми наданого кредиту та встановлювався новий графік погашення кредиту згідно додатку № 3 до кредитного договору. Додатковою угодою № 3 від 12.07.2011 року переносилась сплата заборгованості за процентами згідно графіку погашення-Додаток № 4 до кредитного договору. Відповідних змін до договору іпотеки від 28 грудня 2007 року та додаткових угод до іпотечного договору він не підписував.
Представники банку, що укладали та підписували даний договір, не мали службових повноважень на укладення та підписання даного договору саме в такій редакції і саме на таких умовах, довіреність, статут, положення про філію, на підставі яких вони діяли, їм таких повноважень не надавали. Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Фактично підписання представниками банку даного договору в такій редакції і на таких умовах є суттєвим перевищенням службових повноважень, що стало результатом настання негативних наслідків для ОСОБА_2
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 49 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.
Подальше виконання договору іпотеки на умовах, що діють на даний час, є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у статті 3 Цивільного кодексу України - принципу справедливості. Такі умови договору іпотеки є несправедливими, так як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотне порушення договорених прав та обов'язків на шкоду іпотекодавця - майнового поручителя по кредитному договору № 711-Ф.
Він не був повністю проінформований з приводу кредитного договору, не був попереджений працівниками банку про ризики, які можуть настати в результаті підписання даного договору, не міг реально оцінити правові наслідки, які настали в результаті підписання даного договору.
Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просив визнати недійсним договір іпотеки, укладеного між ним та Акціонерним банком «Таврика».
Ухвалою суду від 22 травня 2013 року судом зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 прийнято спільного розгляду з первісним позовом ПАТ «Банк «Таврика» до ОСОБА_1, і об»єднано в одне провадження.
Ухвалою суду від 06 червня 2013 року залучено до участі в справі в якості третьої особи ОСОБА_3.
У травні 2013 року третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3, звернулась до суду з позовною заявою до ПАТ «Банк «Таврика», ОСОБА_2, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсним договору іпотеки від 28 грудня 2007 року, виключення записів з реєстру іпотек та реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна.
Ухвалою суду від 23 вересня 2013 року позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_3 до ПАТ «Банк «Таврика», ОСОБА_2, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки від 28 грудня 2007 року, виключення записів з реєстру іпотек та реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна, залишено без розгляду на підставі вимог п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦПК України.
У жовтні 2013 року позивач (відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2) ПАТ «Банк «Таврика» уточнив позовні, посилаючись на те, що в період з дати подання позовної заяви від 29 березня 2013 року станом на кінець дня 22 жовтня 2013 року ОСОБА_1 було частково погашено заборгованість за кредитним договором № 711-Ф від 28 грудня 2007 року в загальному розмірі 56 000 грн..
Враховуючи викладене, позивач ПАТ «Банк «Таврика» просив стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 суму заборгованості, яка станом на 22 жовтня 2013 року становить 533 201 грн. 49 коп., з яких строкова заборгованість по кредиту на 22 жовтня 2013 року складає 0,00 грн., прострочена заборгованість по кредиту на 22 жовтня 2013 року складає 529 255,66 грн., строкова заборгованість по процентам на 22 жовтня 2013 року складає 0,00 грн., прострочена заборгованість по процентам на 22 жовтня 2013 року складає 1 737,73 грн., заборгованість по сплаті пені по простроченому кредиту на 22 жовтня 2013 року складає 715,06 грн., заборгованість по сплаті пні по простроченим процентам на 22 жовтня 2013 року складає 1493 грн. 04 коп., за рахунок всього належного ОСОБА_1 на праві власності майна, на яке може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України, а також за рахунок заставного майна, яке належить ОСОБА_2, а саме: земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_2 на праві власності, що підтверджується Державним актом на праві власності на землю ІІ-КВ №002036, виданого Петрушківською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області 20.10.2001 року на підставі рішення виконкому Петрушківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 20 жовтня 2001, передана для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, що буде встановлена на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності в процедурі виконавчого провадження відповідно до Закону У країни «Про виконавче провадження».
У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернулась із зустрічним позовом до ПАТ «Банк Таврика», третя особа ОСОБА_2, про визнання недійсним додатку № 4 до кредитного договору № 711-Ф від 12 квітня 2011 року та зобов»язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що 28 грудня 2007 року між Акціонерним банком «Таврика», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Таврика», та ОСОБА_1 з іншої сторони, був укладений кредитний договір № 711-Ф.
Згідно умов п. 1.1. вказаного кредитного договору банк надає споживчий кредит в сумі 713230,00 грн., терміном з 28 грудня 2007 року до 27 грудня 2017 року.
Відповідно до умов п. 1.2. Договору позичальник сплачує 19.50 % процентів річних від суми наданого кредиту.
Між банком та позичальником були укладені додаткові угоди до кредитного договору, а саме додаткову угоду № 1 від 02.06.2008 року - змінювався п. 1.2. Кредитного договору, згідно якого позичальник сплачує 20 % процентів річних від суми наданого кредиту та встановлювався новий графік погашення кредиту згідно додатку № 2; додатковою угодою № 2 від 31.10.2008 року змінювався п. 1.2. кредитного договору, згідно якого позичальник сплачує 23 % процентів річних від суми наданого кредиту та встановлювався новий графік погашення кредиту згідно додатку № 3 до кредитного договору, додатковою угодою № 3 від 12 липня 2011 року переносилась сплата заборгованості за процентами згідно графіку погашення додаток № 4 до кредитного договору.
Додаток № 4 до кредитного договору № 711-Ф вона не підписувала, про що свідчить відсутність її підпису на даному додатку.
Подальше виконання кредитного договору № 711-Ф від 28 грудня 2007 року на умовах, що діють на даний час, є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у статті 3 Цивільного кодексу України - принципу справедливості. Такі умови кредитного договору є несправедливими, так як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотне порушення договорених прав та обов'язків на шкоду позичальника кредитного договору № 711-Ф від 28 грудня 2007 року.
Вона не була повністю проінформована з приводу додатку № 4 до кредитного договору № 711-Ф від 28 грудня 2007 року, не була попереджена працівниками банку про ризики, які можуть настати в результаті підписання даного договору, та не могла реально оцінити правові наслідки, які настали в результаті підписання даного договору.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила визнати недійсним додаток № 4 до кредитного договору № 711-Ф від 12 квітня 2011 року та зобов'язати ПАТ «Банк «Таврика» виконати умови кредитного договору № 711-Ф від 12 квітня 2011 року в редакції, яка була підписана нею.
Ухвалою суду від 23 жовтня 2013 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ПАТ «Банк «Таврика», зустрічним позовом ОСОБА_2 і об»єдано в одне провадження.
Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2013 року позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» заборгованість за кредитним договором № 711-Ф від 28 грудня 2007 року в розмірі 533 201 грн. 49 коп., а також стягнуто з ОСОБА_1 3441 грн. судового збору на користь держави.
У решті позову відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволення заявлених позовних вимог ПАТ "Банк Таврика", зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ПАТ "Банк Таврика" подав апеляційну скаргу, в якій, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_1 та часткове задоволення апеляційної скарги "Банк Таврика".
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.
Згідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що 28 грудня 2007 року між АБ «Таврика», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Таврика», і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 711-Ф, відповідно до умов п. 1.1. якого банк надав позичальнику ОСОБА_1 споживчий кредит в сумі 713230 грн. терміном з 28 грудня 2007 року до 27 грудня 2017 року включно.
Згідно умов п. 1.2. кредитного договору позичальник ОСОБА_1 сплачує 19,50% річних від суми наданого кредиту.
Згідно умов п. 1.3. кредитного договору цільове використання кредиту: будівництво будинку.
Відповідно до умов п. п. 2.1.1.-2.1.4. кредитного договору банк зобов'язаний відповідно до вимог Інструкції НБУ № 492 від 12 листопада 2003 року (із змінами) «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній валюті» відкрити позичковий рахунок для отримання кредиту; Надати споживчий кредит з позичкового рахунку № 2203 7 5013535 в АБ «Таврика», МФО 300788, шляхом видачі готівки з каси банку або безготівковим перерахуванням, за реквізитами, наданими позичальником; Закриття рахунку здійснюється банком після повного виконання позичальником зобов»язань за кредитним договором; Надавати позичальнику консультаційні послуги з питань виконання цього договору.
Згідно умов п. п. 2.2.5. кредитного договору банк має право стягнути достроково з позичальника ОСОБА_1, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет застави, фактичну суму заборгованості за кредитом, що залишилась, та процентами, які підлягали сплаті за цим договором, при порушенні позичальником будь-яких з умов цього договору та/або умов договору застави заставодавцем, зокрема, при одноразовому простроченні сплати процентів та/або кредиту. При цьому строк повернення кредитних коштів вважається таким, що настав, а вся заборгованість за цим договором підлягає сплаті на десятий календарний день від дати прострочення позичальником будь-якої частини грошового зобов'язання за цим договором.
Відповідно до умов п. п. 2.2.6. кредитного договору банк має право при змінах законодавства України, нормативних актів НБУ, кредитної політики та порядку користування, умов придбання банком кредитних ресурсів, вносити зміни в цей договір, про що позичальнику направляється письмове повідомлення з проектом додаткової угоди. У разі, якщо позичальник не уклав відповідну додаткову угоду з банком на протязі двадцяти календарних днів з моменту отримання повідомлення банку, строк повернення кредитних коштів вважається таким, що настав, а вся заборгованість за договором підлягає сплаті на двадцять перший календарний день після отримання позичальником повідомлення банку про внесення змін. Зміна процентної ставки за користування кредитом здійснюється у випадках настання події, незалежної від волі сторін договору, як має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку, як-то: зміна облікової ставки НБУ, придбання банком кредитних ресурсів тощо. Укладення Додаткової угоди до кредитного договору про зміну процентної ставки здійснюється в порядку, зазначеному в цьому пункті.
Згідно умов п. п. 3.1.3 кредитного договору позичальник ОСОБА_1 зобов'язана повернути кредит та сплатити проценти за користування ним згідно розділу 4 цього договору.
Відповідно до умов п. 4.4. кредитного договору погашення кредиту та процентів за користування ним здійснюється позичальником згідно Додатку № 1 до цього договору шляхом внесення готівки в касу банку або перерахування коштів з поточного рахунку позичальника, а також іншими способами, що передбачені чинним законодавством та цим договором.
Згідно умов п. 4.5. кредитного договору погашення кредиту та процентів за користування ним здійснюється в валюті отриманого кредиту.
Відповідно до умов п. 4.6. кредитного договору при здійсненні платежів позичальник в першу чергу сплачує проценти за користування кредитом, потім заборгованість за кредитом, в останню чергу погашаються нараховані штрафні санкції (якщо існують). При сплаті позичальником заборгованості в іншому порядку, банк має право самостійно розподілити сплачену суму і направити на погашення боргу відповідно цього пункту.
В подальшому між банком та ОСОБА_1 були укладені додаткові угоди до кредитного договору, а саме: додаткова угода № 1 від 02.06.2008 року, в якій змінювався п. 1.2 кредитного договору, згідно якого позичальник сплачує 20 % процентів річних від суми наданого кредиту та встановлювався новий графік погашення кредиту згідно додатку № 2. Додатковою угодою № 2 від 31.10.2008 року - змінювався п. 1.2 кредитного договору, згідно якого позичальник сплачує 23 % процентів річних від суми наданого кредиту та встановлений новий графік погашення кредиту згідно додатку № 3 до кредитного договору. Згідно умов додаткової угоди № 3 від 12.07.2011 року переносилась сплата заборгованості за процентами згідно графіку погашення додаток № 4 до кредитного договору.
Видача банком кредитних коштів відповідно до умов п. 2.1.2 кредитного договору здійснювалась шляхом видачі готівки з каси банку або безготівковим перерахуванням, за реквізитами, наданими позичальником.
Факт видачі цих кредитних коштів підтверджується випискою (роздруківкою) з позичкового рахунку позичальника та відповідно заявками на видачу кредиту в рахунок кредитної лінії (заявки та меморіальні валютні ордери додано).
Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором перед ОСОБА_1 в повному обсязі.
З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором з усіма змінами та доповненнями до нього, між АТ «БАНК «Таврика» та ОСОБА_2, як майновим поручителем, був укладений договір іпотеки від 28 грудня 2007 року, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за номером 3679, заборона відчуження за № від 28.12.2007 року, відповідно до якого майновим поручителем було передано у іпотеку нерухоме майно, а саме: земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить майновому поручителю на праві власності, що підтверджується Державним актом на право власності на землю ІІ-КВ №002036. виданого Петрушківською сільською радою, Києво-Святошинського району, Київської області 20.10.2001 року на підставі рішення виконкому Петрушківської сільської ради народних депутатів від 27.01.2001 року №8/5, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право власності на землю за №713, загальною площею земельної ділянки 0,1943 гектарів в межах згідно з планом передана для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель.
Згідно Висновку оцінювача про вартість земельної ділянки, виданого ТОВ «ІНВЕСТКОН» від 12.11.2007 року вартість земельної ділянки становить - 1 018 900,00 грн.
Судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права ст.ст. З, 4 Цивільного процесуального кодексу України та матеріального права ч. 1 ст. 20 Цивільного Кодексу України, а пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявления відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявления іимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки, тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 Цивільного кодексу України, та ст. З, 4 Цивільного процесуального кодексу України.
Статті 10, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції в порушення положень ст. ст. 10, 60, 213 - 215 ЦПК України не надав належну оціну всім докзам по справі, а саме розрахункам заборгованості, з яких суд виходив під час задоволення позовних вимог не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки були предметом розгляду судом першої інстанції та повністю спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
З огляду на те, що ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, а також допустив невідповідність висновків суду обставинам справи, судове рішення не може бути залишене без змін і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про звернути стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 711-Ф від 28 грудня 2007 року в розмірі 533 201 грн. 49 коп.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Таврика" задовольнити частково.
Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2013 року в частині відмови у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 711-Ф від 28 грудня 2007 року в розмірі 533 201 грн. 49 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку загальною площею 0,1943 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_2 на праві власності, що підтверджується Державним актом на праві власності на землю ІІ-КВ №002036, виданого Петрушківською сільською радою Києво - Святошинського району Київської області 20.10.2001 року на підставі рішення виконкому Петрушківської сільської ради Києво -Святошинського району Київської області 20 жовтня 2001, яка передана для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, що буде встановлена на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності в процедурі виконавчого провадження.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави суму судового збору у розмірі 2 580 грн. 75 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави суму судового збору у розмірі 2 580 грн. 75 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді :
