УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 11-кп/774/344/к/14, справа № 212/8657/13-к Головуючий у І-й інстанції: Ваврушак Н.М.
Категорія: ч. 2 ст. 286КК України Доповідач: Мазниця А.А.
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 серпня 2014 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого - судді Мазниці А.А.
Суддів - Яценко Т.Л., Русакової І.Ю.
При секретарі - Кузьміній Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та потерпілої ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2014 року у кримінальному провадженні № 12013040730000164 за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, -
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Учасники судового провадження:
Прокурор - Даруда В.В.
Обвинувачений - ОСОБА_2
Захисник обвинуваченого - ОСОБА_3
Потерпіла - ОСОБА_1
Представник потерпілої - ОСОБА_4
В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції у з'вязку з м'якістю призначеного обвинуваченому покарання, з ухваленням нового вироку, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ст. 286 ч. 2 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 3 роки.
В апеляційній скарзі з урахуванням її зміни потерпіла ОСОБА_1 порушує питання про зміну вироку суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому покарання, з призначенням останньому нового покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
Оскаржуваним вироком суду ОСОБА_2. визнано винним та засуджено за те, що він близько 06:30 годин 15.10.2012 року за обставин, встановлених судом першої інстанції та детально викладених у мотивувальній частині оскаржуваного вироку, керуючи автомобілем "ІЖ 2126", д/н НОМЕР_1, рухаючись по вул. Електрозаводській у м. Кривому Розі від с. Новомайське у напрямку Об'їзної дороги, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5, що перетинала проїжджу частину вул. Електрозаводської з права ліворуч за напрямком руху автомобіля. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 була травмована та, перебуваючи на стаціонарному лікуванні у КЗ "2-га міська лікарня", ІНФОРМАЦІЯ_5 р. померла.
Виходячи з викладеного, обвинуваченого було визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, з призначенням покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки; на підставі ст. 75 КК України звільнено обвинуваченого від відбування призначеного покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі з випробуванням строком на 2 (два) роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України; цивільний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне), ОСОБА_2 - залишено без розгляду; стягнуто з ОСОБА_2 судові витрати на залучення експерта в сумі 586, 8 грн. та 1564,8 грн. в доход держави.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі останнього, а висновки районного суду щодо наявності пом'якшуючих покарання обставин не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Також прокурор зазначає, що вимоги постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 23.10.2003р. судом першої інстанції не виконано, а саме призначаючи м'яке покарання ОСОБА_2 за ст. 286 ч. 2 КК України із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, районний суд недостатньо врахував особу засудженого, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини, за яких ним вчинено кримінальне правопорушення.
Зокрема, згідно вимог ст. 12 КК України злочин, інкримінований обвинуваченому, відноситься до тяжких злочинів. ОСОБА_2 в скоєному злочині не покаявся, матеріальну та моральну шкоду потерпілій не відшкодував.
В обґрунтування апеляційної скарги з урахуванням її зміни потерпіла зазначає, що обвинувачений ОСОБА_2 не визнав своєї вини в скоєному злочині, на протязі розгляду справи вчиняв дії, спрямовані на уникнення відповідальності та затягування судового процесу, розкриттю злочину не сприяв, відшкодував завдані збитки у незначній частині, а тому обвинувальний вирок суду є необґрунтованим, оскільки призначене покарання ОСОБА_2 є м'яким та не відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та потерпілої; потерпілої та її представника, які підтримали апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні та апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 з урахуванням її зміни в частині виключення вимог, що стосуються залишення без розгляду цивільного позову; обвинуваченого та захисника обвинуваченого, які заперечували проти апеляційних скарг, при цьому обвинувачений звернувся до суду з заявою про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії - ст. 1 п. "в" Закону України "Про амністію у 2014 році"; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Так, висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який він засуджений, за обставин, викладених у вироку, є правильними, ґрунтуються на досліджених у суді доказах та ніким не оскаржуються.
Кваліфікація скоєного, визначена судом за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, також є обґрунтованою, в апеляційних скаргах не оспорюється та сумнівів не викликає.
Порушень кримінально-процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність обвинуваченого та на кваліфікацію його дій, не виявлено.
Що стосується посилання потерпілої та прокурора на надмірну м'якість призначеного засудженому покарання, то воно ґрунтується на матеріалах справи і заслуговує на увагу.
Відповідно до ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен враховувати ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як вбачається з оскаржуваного вироку суду, ці вимоги при його ухваленні дотримані не були.
Так, призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд за змістом вироку врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжких злочинів, особу засудженого, який характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, обставини, що пом'якшують покарання, до яких судом віднесено щире каяття обвинуваченого та сприяння ним розкриттю злочину, і прийшов до висновку, що виправлення останнього можливе без ізоляції від суспільства.
Разом з тим висновки суду щодо необхідності застосування до ОСОБА_2 положень ст. 75 КК України не можна визнати достатньо обґрунтованими, оскільки суд фактично не навів у вироку переконливих доводів про необхідність застосування до обвинуваченого звільнення від відбування покарання з випробуванням, а лише послався на обставини, що позитивно характеризують його особу та пом'якшують його відповідальність.
В той же час суд не прийняв до уваги достатньою мірою інші обставини, що мають значення, зокрема тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, тяжкість наслідків, що настали, - смерть людини, ставлення до вчиненого самого ОСОБА_2, який на протязі судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції не висловився у визначеній формі щодо визнання ним вини, заподіяну потерпілій шкоду відшкодував у невеликій частині.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку про те, що суд не врахував належним чином обставини, що мають значення, у зв'язку з чим обрав обвинуваченому надто м'яке покарання, застосувавши положення ст. 75 КК України. Це покарання є недостатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів, а тому апеляції потерпілої та прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Виходячи з наведеного, на підставі ч. 2 ст. 409 КПК України, колегія суддів визнає вирок щодо ОСОБА_2 таким, що підлягає скасуванню в частині призначеного йому покарання за м'якістю, з постановленням у цій частині нового вироку.
Обговорюючи питання про міру покарання, колегія суддів вважає за необхідне визначити обвинуваченому основне покарання у виді позбавлення волі у межах, передбачених санкцією ст. 286 ч. 2 КК України, але не на максимальний строк, з реальним його відбуванням, та додаткове покарання - позбавлення права керування транспортним засобом на максимальний строк, передбачений санкцією ст. 286 ч. 2 КК України.
Під час апеляційного розгляду від обвинуваченого ОСОБА_2 надійшло клопотання про застосування до нього ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2014 році», оскільки він має двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, щодо яких він не позбавлений батьківських прав.
Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів вважає його таким, що підлягає задоволенню, оскільки з матеріалів кримінальної справи вбачається, що під час вчинення з необережності кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, який не є особливо тяжким, обвинувачений ОСОБА_2 перебував у тверезому стані, має двох неповнолітніх дітей, щодо яких батьківських прав не позбавлений і таке питання не порушувалося, що підтверджується довідками Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 29.07.2014 р. № 1095/9/02-29 та Служби у справах дітей Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 29.07.2014 р. № 335.
Викладені обставини дають підстави для застосування щодо ОСОБА_2 п. «в» ст. 1, ст.14 Закону України «Про амністію у 2014 році» та звільнення його від відбування основного та додаткового покарання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні, потерпілої ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2014 року відносно ОСОБА_2 за ст. 286 ч. 2 КК України, - задовольнити.
Вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2014 року відносно ОСОБА_2 за ст. 286 ч. 2 України - скасувати в частині призначеного покарання.
Призначити ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням його права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки.
В решті вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2014 року відносно ОСОБА_2 за ст. 286 ч. 2 України - залишити без змін.
На підставі п. «в» ст. 1, ст.14 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 18.04.2014 року, звільнити ОСОБА_2 від відбування основного та додаткового покарання.
Вирок вступає в законну силу негайно з моменту її проголошення.
Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо в судову палату у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення його судом апеляційної інстанції, а засудженим - в той самий строк з моменту вручення йому копії вироку.
С У Д Д І:
Яценко Т.Л. Мазниця А.А. Русакова І.Ю.
