Справа № 0308/9826/12
Провадження № 2/0308/3910/12
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 грудня 2012 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого -судді Пахолюка А.М.
при секретарі -Шандерик В.В.,
з участю:
позивача -ОСОБА_2,
представника позивача -ОСОБА_3,
відповідача -ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, орган опіки та піклування Служба у справах дітей Луцької міської ради,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, орган опіки та піклування Служба у справах дітей Луцької міської ради.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 14.09.2008 року він перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_4 Від шлюбу вони мають неповнолітню дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідач з вересня 2011 року без поважних причин покинула сім?ю, зловживає алкоголем, самоусунулася від виховання сина і наданий час не приймає участі у його утриманні та вихованні. Крім того, вказує, що між ними також припинилися шлюбні стосунки, шлюб існує формально.
Зазначає, що він має можливість та бажання брати участь у вихованні дитини, має постійне житло, дохід і може забезпечити дитину усім необхідним, в тому числі для здійснення своїх обов?язків по вихованню та догляду.
Враховуючи наведені обставини, позивач, уточнивши в ході розгляду справи позовні вимоги, просив шлюб розірвати та визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 з ним за адресою АДРЕСА_1.
Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3, в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених в позовній заяві. Просили суд позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнала частково. Просила суд відмовити в задоволенні позову в частині вимог щодо визначення місця проживання дитини з батьком, щодо розірвання шлюбі між сторонами не заперечила.
Представник третьої особи органу опіки та піклування Андрусік О.А. в судовому засіданні, підтримала висновок органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання дитини з позивачем.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.
З пояснень сторін, свідоцтва про укладення шлюбу в судовому засіданні встановлено, що сторони з 14.09.2008 року перебувають в шлюбі, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції, актовий запис № 1284 (а.с. 10).
Від даного шлюбу у сторін народилась одна дитина: син -ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5).
В судовому засіданні встановлено, що сторони з вересня 2011 року разом не проживають, не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільного господарства, не займаються спільним вихованням дитини, шлюб існує формально, між сторонами припинили існувати почуття взаємної любові та поваги , взаємодопомоги та підтримки.
При таких обставинах, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам неповнолітньої дитини, а тому шлюб слід розірвати.
Статтею 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що сім?ю складають особи, які спільно проживають, пов?язані спільним побутом, мають взаємні права та обов?язки.
Згідно зі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов?язки щодо дитини.
Згідно зі ст. ст. 160, 161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Таким чином, згідно вимог закону вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи з рівності прав та обовязків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б насамперед інтересам неповнолітніх дітей. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання.
Як було вже зазначено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебувають у офіційно зареєстрованому шлюбі з 14.09.2008 року, однак, з вересня 2011 року і по даний час проживають окремо у зв?язку із фактичним припиненням шлюбних стосунків.
Із пояснень сторін в судовому засіданні, показань свідків ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, судом встановлено, і це не заперечується сторонами, що відповідач в вересні 2011 року без поважних причин залишила своє попереднє місце проживання в АДРЕСА_1, де проживала разом з позивачем, їх спільної неповнолітньою дитиною та своїми батьками, та переїхала проживати за іншою адресою в місті Рожище, а згодом в місті Луцьку.
На даний час сторони у справі перебувають у неприязних стосунках між собою та не можуть дійти згоди стосовно того, з ким має проживати їх неповнолітній син ОСОБА_5.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини , бути розлучена зі своєю матір ю.
Конвенція про права дитини, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), виходячи з рівності прав матері та батька, у пункті 1 статті 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.
Отже, вищезазначені норми Декларації та Конвенції вказують та наявність виключних обставин для розлучення малолітньої дитини з матір?ю у разі коли батьки проживають окремо.
Судом встановлено, що мати дитини -відповідач ОСОБА_4 з вересня 2011 року без поважних причин не проживає разом із своєю неповнолітньою дитиною, практично не цікавиться її життям та не приймає систематичної участі у вихованні сина, а також зловживає спиртними напоями, ніде не працює. Зазначена обставина підтверджується дослідженими судом доказами, зокрема, висновком Луцького МВ та служби у справах дітей від 16.11.2012 року (а.с.7, 51) та показаннями свідків ОСОБА_1 (мати відповідача) та ОСОБА_8 (мати позивача), які суду показали, що ОСОБА_4 з вересня 2011 року не живе вдома, зловживає алкоголем, не цікавиться вихованням сина ОСОБА_5, якого доглядає, виховує та утримує на даний час лише батько - позивач ОСОБА_2
Зазначені обставини частково підтвердила відповідач в судовому засіданні, пояснивши суду, що вона купує деколи дитині подарунки за гроші, які дає її мама, а сама на даний час ніде працює.
Заперечуючи позов в частині вимог щодо визначення проживання дитини, відповідач ОСОБА_4 в ході розгляду справи вказувала, що стала на шлях виправлення, бажає знайти роботу та прагне проживати з дитиною, виховувати, доглядати за нею.
Судом за клопотанням відповідача та представника органу опіки та піклування оголошувалися перерви для надання відповідачу можливості працевлаштуватися та повернутися для проживання до своїх батьків, щоб налагодити стосунки з дитиною. Однак, із повторних показань свідка ОСОБА_1 вбачається, що її дочка -відповідач ОСОБА_4 не повернулася проживати до батьківської хати, і лише декілька раз приходила спілкуватися з дитиною і на даний час неповнолітнього ОСОБА_5 фактично виховує позивач.
Крім того, судом встановлено, що відповідач без поважних причин 16.11.2012 року не з?явилася на засідання служби у справах дітей, де вирішувалося питання про надання висновку щодо визначення місця проживання дитини.
Як пояснила суду відповідач ОСОБА_4, вона не може пригадати і пояснили причини її відсутності на засіданні служби у справах дітей і на даний час вона ще ніде не працевлаштувалася.
За таких обставин, суд вважає, що в даному випадку наявні виключні обставини для розлучення малолітньої дитини з матір?ю - відповідачем у справі, оскільки ОСОБА_4 без поважних причин покинула сім?ю, залишивши дитину на піклування батькові - позивачу у справі, самоусунулася від виховання та утримання дитини, яку на даний час виховує батько та бабуся, та протягом тривалого часу постійно зловживає алкоголем.
Крім того, відповідач своєю поведінкою протягом розгляду справи, небажанням працевлаштовуватися, позбутися шкідливих звичок, неявками на засідання служби у справах дітей ще раз підтвердила своє легковажне відношення до вирішення такого важливого питання у її житті - з ким буде проживати її син ОСОБА_5.
Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що на даний час проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 разом із своєю матір?ю ОСОБА_4 буде суперечити інтересам дитини, оскільки поведінка та спосіб життя матері негативно впливатиме на подальший розвиток малолітнього ОСОБА_5.
Судом встановлено, що батько дитини -позивач ОСОБА_2 на даний час проживає разом із своєю тещею ОСОБА_1 та має належні умови для проживання, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_8, висновком служби у справах дітей. Позивач має постійне місце роботи та отримує достатню заробітну плату для утримання себе та дитини (а.с.6).
Крім того, орган опіки і піклування у своєму висновку вказав, що вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 за місцем проживання батька ОСОБА_2 -позивача у справі (а.с.91).
Відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позову в цій частині вимог в порушення вимог ст.60 ЦПК України не довела наявність будь-яких істотних обставин (перебування позивача на обліку у наркологічному диспансері чи психіатричній лікарні, зловживання алкоголем чи інша аморальна поведінка), що зумовлювали б недоцільність проживання неповнолітньої дитини разом із батьком.
Проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 разом із батьком, на думку суду, на даний час буде відповідати найкращим інтересам дитини
Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 3, 8, 10, 14, 15, 30, 60, 61, 62, 88, 174, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 3, 18, 19, 104, 105, 109, 110, 112, 141, 150, 151, 157, 160, 161 Сімейного кодексу України, ст. 29 Цивільного кодексу України, Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, Конвенції про права дитини від 21.02.1990 року, Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р. N 866, суд, -
в и р і ш и в :
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, який 14.09.2008 року зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції, актовий запис № 1284 - р о з і р в а т и.
Визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.
Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, в дохід держави судовий збір в розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного суду А.М. Пахолюк
