ун. № 759/14503/14-к пр. № 1-кп/759/557/14
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2014 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Дячука С.І.;
при секретарі - Ткаченко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, українця, гр-на України, з середньою освітою, не працює, не одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, судимий: - 06 лютого 1996 року вироком Ленінградського районного суду міста Києва за ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) на 3 роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку строком на 2 роки; - 28 лютого 1997 року вироком Ленінградського районного суду міста Києва за ч. 2 ст. 141 КК України (в редакції 1960 року) на 4 роки позбавлення волі; - 28 жовтня 2002 року вироком Святошинського районного суду міста Києва за ч. ч. 2 та 3 ст. 186 КК України на 6 років позбавлення волі; - 20 жовтня 2008 року вироком Шевченківського районного суду міста Києва за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років та 6 місяців позбавлення волі, 15 серпня 2012 року звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково, не відбута частина покарання становила 1 рік 3 місяців 9 днів позбавлення волі, -
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор Дзісь Б.О., обвинувачений ОСОБА_1, захисник - ОСОБА_2, інші учасники - потерпілий ОСОБА_3, -
В С Т А Н О В И В:
06 березня 2013 року о 10 год 45 хв ОСОБА_1, маючи судимості за різні злочини проти власності, а також не відбутий строк покарання за останнім вироком суду, потворно вчинив крадіжку чужого майна за попередньою змовою групою осіб, поєднану із проникненням в приміщення, за таких обставин.
06 березня 2013 року приблизно о 10 год 0 хв ОСОБА_1 та інша невстановлена досудовим розслідуванням особа, перебуваючи разом біля будинку АДРЕСА_2, вирішили спільними діями шляхом проникнення до нежитлового приміщення, розташованого в підвалі цього будинку, незаконно заволодіти чужим майном, вступивши таким чином у попередню змову на вчинення крадіжки.
Реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_1 та вказана інша особа, скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігав, діючи з корисливих мотивів узгоджено між собою, пошкодили навісний замок невстановленим досудовим розслідуванням предметом і проникли до нежитлового приміщення, розташованого в підвалі будинку АДРЕСА_2, звідки викрали чотири двері до автомобіля «Фіат Тіно», вартістю 600 грн кожна, а всього чужого майна на суму 2 400 грн, розпорядившись у подальшому викраденим чужим майном на власний розсуд. Натомість, того ж дня викрадене за вказаних обставин майно було повернуто власнику.
Допитаний обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у висунутому звинуваченні визнав у повному обсязі, щиро покаявся і дав показання, які за своїм змістом повністю відповідають викладеним вище обставинам вчинення ним злочину, пояснивши, що дійсно, 06 березня 2013 року приблизно о 10 год 0 хв він разом з іншою раніше невідомою особою за пропозицією останньої, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2, вирішили спільними діями шляхом проникнення до нежитлового приміщення, розташованого в підвалі вказаного будинку, незаконно заволодіти чужим майном на металобрухт, вступивши таким чином у попередню змову на вчинення крадіжки. Реалізуючи спільний злочинний умисел, він та вказана інша особа, скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігав, проникли до нежитлового приміщення, розташованого в підвалі будинку АДРЕСА_2, звідки викрали чотири двері до автомобіля «Фіат», загальну вартість яких на суму 2 400 грн не оспорював. Вказані двері вони мали намір здати на металобрухт, однак того ж дня їх повернули власнику.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.
Отже суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 06 березня 2013 року повторно вчинив за попередньою змовою групою осіб таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану із проникненням в інше приміщення, а тому ці його дії кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України.
При призначенні ОСОБА_1 покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно із ст. 12 КК України є тяжким, дані про особу винного, який, будучи неодноразово притягнутим до кримінальної відповідальності, належних висновків для себе не зробив і знову вчинив корисливий злочин, хоча за місцем проживання характеризується позитивно, намагався працевлаштуватися, проживає із сім'єю, яка утримує малолітню дитину, на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні батька - пенсіонера. Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, суд визнає щире каяття, а також відшкодування заподіяної злочином шкоди. Обставин, що обтяжують покарання, не має.
Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_1 тільки в умовах ізоляції від суспільства, призначивши йому пов'язане з такою ізоляцією мінімальне покарання в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.
Остаточне покарання ОСОБА_1 має бути призначено в порядку ст. 71 КК України, оскільки він вчинив новий злочин після постановлення вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2008 року, не відбута частина покарання за яким становила 1 рік 3 місяців 9 днів позбавлення волі.
Враховуючи відсутність відповідних клопотань з боку сторін провадження, призначене судом покарання, раніше обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід до набрання вироком законної сили в порядку ст. 377 КПК України належить залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 177, 178, 181, 368, 373-377 КПК України, суд,-
З А С У Д И В:
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за якою призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.
На підстави ст. 71 КК України до призначеного за даним вироком ОСОБА_1 покарання частково приєднати невідбуте ним покарання за вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2008 року та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на три роки та два місяця.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, у вигляді ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ - до набрання вироком законної сили залишити без зміни.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 15 серпня 2014 року.
Речові докази: автомобільні двері - використовувати за належністю.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
СУДДЯ С.І. ДЯЧУК
