УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Воловик Н.Ф.
суддів Чумак Н.О., Мажари С.Б.
при секретарі Євтодій К.С.
за участю прокурора -Велегури О.М.
неповнолітнього обвинуваченого -ОСОБА_1
законного представника -ОСОБА_2
захисника ОСОБА_3
потерпілої - ОСОБА_4
представника ССД - Панкевич В.М.
розглянувши 11 лютого 2014 року у відкритому судовому засіданні в м.Кривому Розі апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 листопада 2013 року, якою кримінальне провадження відносно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Кривого Рогу, українця, громадянина України, учня 11 класу КЗШ № 128, до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку в КМСМН не перебуває, проживаючого з батьками по АДРЕСА_2,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України закрито, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності з застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру.
Судом у даному кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_1 18 березня 2013р. в період часу з 15:10 год. До 16:10 год. неповнолітній ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, прийшов в гості до ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, в квартиру АДРЕСА_1 і, скориставшись тим, що вона вийшла в іншу кімнату, таємно викрав належний ОСОБА_4 золотий ланцюжок вагою 11,85 гр, вартістю 7000 гривень.
Досудовим розслідуванням дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 1 статті 185 КК України за ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
В судовому засіданні суд дійшов висновку про наявність законних підстав для закриття кримінального провадження та застосування щодо ОСОБА_1 примусових заходів виховного характеру. Своє рішення суд мотивував тим, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до злочинів середньої тяжкості, у вчиненому розкаюється, його подальша поведінка бездоганна, майнова шкода відшкодована, тому суд вважає можливим звільнити його від покарання та застосувати до нього примусовий захід виховного характеру у виді передачі під нагляд батькові строком на один рік.
В апеляційній скарзі прокурор, просить скасувати ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 15 листопада 2013 року, якою неповнолітній ОСОБА_1 звільнений від кримінальної відповідальності та застосовано примусові заходи виховного характеру у вигляді передачі під нагляд батьку, через незастосування судом закону, який підлягає застосуванню та застосування закону, який не підлягає застосуванню, і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. В обґрунтування прокурор посилається на те, що судом не призначено ОСОБА_1 покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення та безпідставно застосовано вимоги ст.501 КПК України.
Відповідно до ст.402 КПК України заперечення на апеляційну скаргу сторонами подані не були.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, пояснення обвинуваченого, законного представника обвинуваченого та захисника, які залишили рішення питання на розгляд суду, але вважали що рішення суду законне, потерпілу, представника ССД які підтримали апеляцію прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у скарзі, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 497 КПК України, суд за наявності підстав вважати про можливість виправлення неповнолітнього, який обвинувачується у вчиненні вперше злочину невеликої тяжкості, без застосування кримінального покарання може прийняти рішення про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру.
Відповідно до ч.1 ст.105 КК України неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання, тобто його виправлення може бути досягнуто застосуванням примусових заходів виховного характеру.
З матеріалів справи та змісту ухвали суду першої інстанції вбачається, що неповнолітній ОСОБА_1 був звільнений від кримінальної відповідальності з фактичним застосуванням вимог ст. 105 КК України, зміст якої передбачає звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру.
Розглядаючи заявлене прокурора клопотання щодо можливості звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, суд першої інстанції залишив поза увагою, що зазначені правовідносини регулюються іншою нормою кримінального закону, а саме ст. 97 КК України, згідно змісту якої неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, який відноситься до категорії умисних злочинів середньої тяжкості ( ст. 12 КК України).
Окрім того, як вбачається з матеріалів провадження, рішення про застосування щодо ОСОБА_1 примусових заходів виховного характеру у виді застереження та звільнення його від кримінальної відповідальності прийнято у відсутності потерпілої ОСОБА_4, оскільки остання не була повідомлена про розгляд провадження в суді першої інстанції та позбавлена можливості висловити свою думку стосовно такого звільнення. (а.кп. 108,109)
Таким чином, судом при розгляді даної кримінальної справи неправильно застосовано кримінальний закон та в порушення вимог ст.ст. 97, 105 КК України та п.1. ч.4 постанови пленуму Верховного суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» винесено постанову по справі, хоча повинен був спочатку постановити обвинувальний вирок призначити неповнолітньому міру покарання та на підставі ст. 105 КК України звільнити неповнолітнього підсудного від покарання і застосувати по відношенню до нього примусові заходи виховного характеру, у зв'язку з чим апеляційні вимоги прокурора є цілком обґрунтованими.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 419 КПК України,колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора- задовольнити, ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 листопада 2013 року, якою кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України - скасувати.
Кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, повернути до суду першої інстанції для його розгляду згідно з вимогами розділу ІV КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді апеляційного суду
Дніпропетровської області
__________________________________________________________________________
Провадження №11кп/774/16/К/14 Суддя 1 інстанції Бардін О.С.
Категорія ч.1 ст.185 КК України Суддя-доповідач Воловик Н.Ф.
